Що тримала Леся Оробець у руках, крім ложки? Або – “гаплик на старті”.

“З місця у кар’єр” розпочала кампанію, змагаючись за крісло Київського міського голови народний депутат Леся Оробець. Наглядна агітація, ролики у ЗМІ, зустрічі з виборцями і обіцянки, обіцянки, обіцян

Ні. Так само, як і представники іншої “золотої молоді” Леся Юріївна почала робити перші кроки у політиці, спираючись на тверду руку батька.  Здобуті таким чином зв’язки привели її і до списку “Нашої України – Народної Самооборони” у 2007 році. Під № 18 між іншим. Тоді як такі досвідчені політики, як Анатолій Матвієнко, Іван Плющ, Василь Куйбіда, Мустафа Джемілєв та Олесь Доній були значно нижче у списку.

Довіру Оробець “виправдала” майже негайно, перебігши з фракції НУНСу до “Єдиного Центру”, продемонструвавши таким чином, що головним її “патроном” є олігарх Балога.

Однак і у “Центрі” не засиділася, вступивши до “Фронту Змін”. Після була “Батьківщина”, звідки Леся вийшла у березні 2014 року, оголосивши про початок співпраці з партією “Демократичний Альянс”. Проте депутатський мандат не склала, хоча усі кандидати від “Батьківщини” у 2012 році урочисто зобов’язувалися припинити депутатські обов’язки у випадку, якщо вийдуть з фракції.

Підводимо підсумки. 5 партій/фракцій за 7 років активної участі у політиці! На часі орден пані Оробець вручати “За неодноразову вірність”.

І ось такий “управлінець” претендує на посаду Київського міського голови. Що від неї чекати? Реформ у сфері муніципального управління? Модернізації комунальних систем? Проведення якісної і прозорої бюджетної політики?

Зрештою, це вже перетворюється на дурний анекдот. Невже киян й досі тримають за покірну масу, оскільки чекають від них на підтримку такого “кандидата”?!

Чи, може, задум ініціаторів висування цього “персонажу” дещо інший – просто перевірити: наскільки ще дієві у столиці примітивні стратегії маніпуляції?

Степан Слива для ОРД 02