Що таке Україна?(10)

...

Що таке Україна?(10)
Український Майдан продемонстрував ще одну приховану привнесену ззовні грань темної сторони нашого буття.
За всім отим позитивом спротиву беззаконню і пошуком справедливості, суспільство лише демонструє свій егоїзм або, егоїзм сучасника.
У вирі подій ми напріч забуваємо про своє майбутнє - про своїх дітей і внуків!
Мало хто в подібних ситуаціях ставить перед собою питання: а чи комфортно, зручно буде жити нашим нащадкам в тих умовах, які ми їм зараз відвоюєм?

Можете навіть не сумніватись в тому твердженні, що майбутнє ваших дітей в ваших руках. І помисли ваші чисті. Жодних сумнівів в тому не може бути. Але бажання — це одне, а дійсність- це зовсім інше.
Геращенко,Богомолець, Оробець..., їх участь в Революції Гідності (2013-2014р.) навряд чи викличе якийсь сумнів.
Як свідчить практика, навіть такі просунуті громадські активістки навіть не підозрюють, що все, що зараз вони роблять прередається у спадок суспільству, в якому житимуть їх діти!
Всі оті древка з прапорами (Батьківщина, Свобода, Удар, ПР...), які ми зараз підхоплюємо або перехоплюємо, потім реінкарнуються(через10,20...р.) в побиття судентів з відповідним розвитком подій, учасниками і свідками яких ми є зараз.Навіть атмосферу передчуття війни знову переживуть наші нащадки...А, може, і саму війну...
Містика? Звичайна біологія і фізика!
На скільки новою є ідея перерозподілу впливу на світ?
Щоб зрозуміти суть цього питання, варто звернути увагу на контен(зміст,наповнення) світових засобів масової інформації. Вся ця інформація фокусується виключно на лідерах провідних держав.А контекст цієї інформації — конкуренція. Конкуренція слів, поз, поведінки, вигляду...

В першу чергу все це вказує на те, що у суспільства відсутні наративи( бачення майбутнього) поряд з навалою високотехнологічних гаджетів(приладів) і нових ідей в цьому напрямку.
Нагадує ситуацію “Великої депресії” 1929-1933років.
Очевидно, що якби у світі існували б хоч якісь натяки на бачення майбутнього, то “ідея” світового переділу була б непотрібною!
А також те, що ця “ідея” може жевріти і бути зреалізована лише патрональною системою організації суспільства.
Хочемо ми того чи ні, але виникає питання щодо цивілізованого підходу у вирішенні питань переділу взагалі і світового зокрема.
На чому у нас базується філософія законодавства будь-якої країни і міжнародного в тому числі?
Правильно, покарання. До речі, швиденько пригадайте, в якій культовій книзі весь час говориться про покараня і яким страшним воно може бути? Теж вірно-Біблія. Але раджу Данте Аліг”єрі читати.
Так чи інакше, але в існуючих законодавствах присутні 10% здорового глузду і 90% - це емоції. І усвоєму бажанні карати “цивілізовані” і “духовні” люди дійшли межі.
При всьому, називаючи емоції верховенством права. Хоча все це більш схоже на різновид релігійного екзорцизму...
Підсумок суспільного розвитку(діалектики) такий, що він (розвиток) вимагає не покарань з утриманням репресивної системи, а саме умов за яких неможливо скористатись вкраденим.
І тут дуже важливо, щоб читач міг усвідомити різницю між розбудовою систем захисту, подолвши які, людина може таки скористатись вкаденим, і тим, якщо людина навіть вкраде, але не зможе цим скористатись. А кошти в короткий термін знову відновлюються на балансі потерпілого. І виглядатиме це як тимчасовий збій системи...
В цій ситуації виникає необхідність переосмислення поняття гроші. Де гроші — це не тільки еквівалент обміну, а й коефіцієнт участі в економічному процесі. Щось на зразок персональних біт(bit) і ІРО. Мова йде про публічну фіксацію динаміки потенціалу окремо взятої людини.<...>
Подібне переосмислення має відбутись і в судовій системі. Опиратись на рішення судів можна лише в тому випадку, коли можна гарантувати відсутність тиску на суд. Хто сьгодні може гарантувати зокрема в Україні за існуючої патрональної системи відсутність тиску на суд? Тільки зміна економічної системи(моделі) вплине на зміну судової системи.Мова йде про ситуативний суд<...>
...Але мусимо повертатись до нашого сьогодення. Реальність така, що ми мусимо поставити перед собою питання: чи хочемо ми, щоб наші діти бігали з різного кольору прапорами і калічили, вбивали одне одного за те, що прапор не такий? Бо саме з цього все і починається.
А якщо ні, то ми зобов”язані розпочати закладати підвалини майбутнього зараз. І розпочати ми повінні з елементарного — питання. Питання простеньке: чи розглядалась будь-яка запропонована реформа діючих чиновників або програми претендентів на ці крісла відносно неможливості скористатись вкраденим?
<...>