В першій частині телешоу Савік декілька разів переривав виступ кандидата в президенти Ольги Богомолець, яку хотілося почути більше всіх. Навіщо?.. Зрозумів, коли згадав, що майданне керівництво на минулому Віче не дозволило їй виступити з промовою на трибуні Майдану - відчувається направляюча рука лідера «Батьківщини»... На другу частину телешоу не прийшли Порошенко та Тігіпко. Чому? Зрозумів по закінченні цього маніпулятивного видовища.
Тимошенко говорила (піарилася) понад 50 хв, Добкін – 35. Камера оператора звернула увагу на Тимошенко понад 120 разів, а на Добкіна – 40. На Тимошенко затримувалася чуть довше. Кожного разу Юля кивала головою на знак згоди з присутнім доповідачем ( з опонентом – навпаки), як завжди кивають Кінах та Соболєв – це інстинкт звички комсомольця-активіста. Ні від Тимошенко, ні від Добкіна не почув якогось конструктиву, перспективи. Кожний тягнув своє, нереальне.
Найбезглуздішим був закон по боротьбі з корупцією, запропонований Тимошенко, основа якого – дозвіл громадянину фіксувати розмову з чиновником на «дебілку» та передавати матеріали до суду, якщо чиновник вимагав хабаря. Мабуть згадала, як сама в ранзі високого державного чиновника, підконтрольного Прем’єру Лазаренко, зухвало вимагала від керівників АЕС ділитися частиною запропонованих коштів на виплату заробітної плати працівникам Ровенської АЕС та за збільшення вартості кіловатгодини Запоріжської АЕС. Знала, що не було на той час мобільних пристроїв, здатних зафіксувати її злочин. Та нині чиновник кмітливий. З владних позицій розставляє сільці так, що вимушує самого громадянина пропонувати хабар...«Коню понятно», що подібний закон ніяк не вплине на подолння корупції, навпаки, створить видимість боротьби. Прикро, що його може прийняти корумпований, антинародний парламент в своїх інтересах.
Згадав, що в кінці семидесятих років був учасником республіканського семінару по якості будівельних робіт, який відбувся у Львові. Два чи три дні дипломовані неуки, які ніколи не працювали на виробництві бригадирами, виконробами, головними інженерами, повчали виробничників методам підвищення якості робіт. Головне – первиний контроль. Робітник вищого розряду постійно контролює – нижчого. Все це щоденно фіксується в журналі якості робіт під контролем бригадира, який в кінці місяця за участю виконроба виставляє кожному робітнику коефіціент трудової участі, що впливає на заробітну плату. Безглуздість настільки була очевидна, що в дебатах один з учасників семінару запитав - чи не надійшла ця пропозиція від «міжнародного сіоністського центру по диверсіям для країн соціалізму». На виробництві ця профанація закінчувалася тим, що табельниця в кінці місяця заповнювала журнал, бригадир всім членам бригади виставляв однаковий коефіцієнт трудової участі. Хто не дотягував – приходив з пляшкою, за добру закусь – бал вищий.
З розумінням поставився до відсутності Порошенка і Тігіпка. Дебатувати ні з ким! А ківати головою на знак згоди з примітивним піаром Тимошенко розудливому Петру Олексійовичу не властиво. Та й бувший «наперсточник» Добкін не досягає до рівня банкіра Тігіпко.
До речі. Підмітив схожість давнього семінару та Шустер-шоу. На семінарі у Львові, як і на маніпулятивному телешоу, нас повчали євреї. Ніби ми, українці, ні на що не здатні.