Грубич: “Нецензурна лексика, що прийшла з росії, — як вірус, що псує літературу”

31 березня 2023, 21:25
Власник сторінки
npetrunok@gmail.com
0
37
Грубич: “Нецензурна лексика, що прийшла з росії, — як вірус, що псує літературу”
Телеведучий Костянтин Грубич записав літкаст для сервісної соцмережі про книги LitCom

Хто з українських письменників має всі шанси на Нобеля? Що найбільше псує сучасну літературу і до чого тут Жадан? Про все це в інтерв'ю Анні Джунь розповів телеведучий Костянтин Грубич.


Вперше фрагменти інтерв'ю були опубліковані на сайті телеканалу 1+1: https://1plus1.ua/novyny/cas-vid-casu-berus-za-seneku-veducij-kostantin-grubic-rozpoviv-pro-literaturni-vpodobanna 


Якою була перша прочитана вами «доросла» книжка? 

Мені мабуть було 9 чи 8 років, я її подолав у дитячому таборі. Це були «Три мушкетери» Олександра Дюма. Це зараз не модно, але тоді в Радянському Союзі вийшов фільм «Три  мушкетери». До речі, на Одеській кіностудії! Тому можна сказати, що це українська робота. Ці пісні, ця міледі, яку страчують… От мабуть це вплинуло, і мені захотілося прочитати першоджерело. 

Яку книжку ви б рішуче назвали стовідсотково якісною чи стовідсотково неякісною? 

Перша стовідсотково якісна книжка — це Біблія, тому що до неї треба підійти, дорости, зрозуміти. Я її, наприклад, ще не прочитав. Абсолютно якісні книжки — це підручники з точних наук. А от якщо говорити про неякісність — це те, що особливо з боку росіян до нас приходить і прийшло, — це нецензурна лексика. Ми бачимо її на парканах, ми чуємо її в репі. Воно перейшло в живу естраду, популярну музику, і вважається, що це прояв свободи. Для мене це не прояв свободи. Це прояв неосвіченості, малодушності і, певною мірою, страху. Це як вірус, як хвороба, яка зараз псує літературу. І воно влазить навіть в того ж Жадана. 

Що є найважливішим елементом хорошої книги? 

На першому місці — тема, сюжет і ідея. Якщо це написано нецікаво, я інколи можу читати заради насолоди авторським стилем. Є такі автори, яких визнано геніальними, але я їх не можу подолати, бо мені нецікаво. Наприклад «Улісс» Джойса. Такого роду потік свідомості — це не моє.

Ви часто звертаєте увагу на сучасну літературу чи більше полюбляєте класику?

На сучасну. Інколи мене може і перемкнути. Час від часу берусь за Сенеку, його «Листи до Луцілія» — це дуже актуально і зараз. Розумієш, що нічого нового людство не досягло фактично у своїй душевній організації. Нещодавно за рекомендацією моєї колеги Олі Кашпор прочитав «Щиголя» Донни Тарт — прекрасний роман, досить товста книга, але ковтнув її дуже швидко. Ще — «Чоловік на ім’я Уве» Фредеріка Бакмана. Донька подарувала її на Новий рік, а тепер і я рекомендую цю книжку. Тому, все ж таки, якщо обирати між класикою і сучасним, то обираю сучасність. 

Класику читав мало, бо все це припало на щільні студентські роки, коли доводилось багато читати. Остання із класики прочитана книжка — «Тіні в Раю» Ремарка. Ця книжка мене, можна сказати, добила, бо вона дуже перегукується із нашим часом, з нашою українською ситуацією. Там описується головний герой, так званий «хороший німець», який був антифашистом, котрий втік різними шляхами з гітлерівської Німеччини. Те, як описується філософія цього гітлерівського режиму, можна порівняти з сьогоднішнім рашизмом. Мені здається, досить актуально. 

Як можна більше заохотити людей до читання саме української літератури? 

Та не треба нічого підштовхувати, все стане на свої місця. На своєму прикладі скажу, що вже давно не читав російською мовою книжки, хоча раніше 90% читав російською. Тепер навіть якщо починаю щось російською, то не отримую ніякої насолоди. Це завдяки тривалій роботі наших видавництв. 

Які українські письменники і поети зі шкільної програми справили на вас враження, коли ви були підлітком? 

По-перше, майже вся Леся Українка. «Перехресні стежки» Івана Франка мене вразили. Дуже подобаються «Камінний хрест» Стефаника, повість «Хмари» Івана Нечуя-Левицького. Але все це почалося з «Енеїди». Котляревський мій земляк. «Еней був парубок моторний…» — це про кожного полтавця написано. 

Розкажіть трохи про свій авторський літкаст для мобільного додатку LitCom. В ньому ви порекомендували збірку новел Сергія Осоки «Три лини для Марії». Скажіть, чим його історії так зачепили вас? 

Вони про нас, про людей. Не важливо, якої ти національності або культури. Це написано геніально. Ось вам готовий Нобелівський лауреат. Це Василь Стефаник нашого часу. Там кожен рядок настільки вивірений. Я дивуюся таланту Осоки. Він з простих речей, з того, що навколо нас, робить замальовки. Він згадує своє дитинство і людей навколо нього. Вміє цей автор той клубочок розкрутити так, що ти вражаєшся. Мені аж соромно стає за себе, що я не такий уважний до людей. 


І наостанок  книжковий бліц: 

Що обов'язково має прочитати майбутній журналіст?

Трилогію «Дівчина з татуюванням дракона» Стіга Ларссона. Там втілення якостей, які повинен мати журналіст-дослідник. І книжку Асєєва «В ізоляції». 

Книжка, яка багатьом подобається, а вам здалася переоціненою?

Поки не знайшов таку.

Як ви ставитеся до спойлерів? Зізнавайтеся, самі часто спойлите? 

В залежності від ситуації. В основному, спойлери не шкодять мені, навпаки більше збуджують цікавість. Сам часто теж спойлерю, але не навмисно, стараюсь стримувати себе.

Про яку книжку із задоволенням би послухали літкаст?

На будь що, якщо це не підручник з математики. Особливо — на новинки сучасної української літератури. 


Спілкувалася Анна Джунь 

Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.
РОЗДІЛ: Lifestyle&Fashion
ТЕГИ: подкаст,книжка,1+1,Жадан,Ремарк,телеканал 1+1,література,соціальна мережа
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.