Про нові виклики енергетичної галузі під час війни

Говорили вчора на Президії профспілки шахтарів самі гірники та профільний міністр Герман Галущенко.

Зараз російський агресор нещадно руйнує нашу енергетичну інфраструктуру. І щоб її відновити, забезпечити країну електроенергією та теплом потрібно багато власного вугілля. За словами міністра, зараз ми не маємо змоги закупляти його за кордоном, як і не можемо різко перейти на зелену енергетику. Тож вся надія на невтомну працю наших гірників.

Але хто подбає про них? Про умови і безпеку їхньої праці, про відшкодування та реабілітацію у випадку втрати здоров’я? Раніше про це піклувався Фонд Соціального страхування. Але зараз, на жаль, вирішили його ліквідувати. Нібито для «економії» державних коштів. Але за фактом – це економія на здоров’ї шахтарів. На яких зараз сподіваються всі українці – адже вони забезпечують роботу нашої критичної інфраструктури.

Бажання ліквідувати фонд соцстрахування суперечить заявам влади про європейський вибір. Адже в Україні систему соціального страхування було створено саме за європейським, німецьким зразком. Де управління самоврядними страховими фондами велось за принципом трипартизму: держава – роботодавці – профспілки. Це дуже ефективна модель, яка балансує інтереси всіх сторін і не дає змогу узурпувати управлінську владу.

Крім того, про яку економію може йтися, якщо Фонд соціального страхування завжди був бездефіцитним! І це при ситуації, коли частку Єдиного соціального внеску для Фонду постійно «різали», зменшили з 14 % до 9,5 %. А в 2016 році за рішенням Кабміну взагалі забрали 1,5 мільярди гривень з рахунку Фонду. Тому всі закиди деяких чиновників та представників влади, що нібито Фонд «погано управляється», «постійно дотується з держбюджету», «немає контролю держави» є маніпуляцією.

Нагадаю, законопроект про злиття Пенсійного Фонду та фонду соцстраху (3663) було зареєстровано ще у червні 2020 року, депутатом від ОПЗЖ Папієвим. В листопаді 2021 року його почала сильно лобіювати Галина Третьякова.

Проти Папієвського законопроекту виступили всі: профспілки, роботодавці, громадські організації потерпілих на виробництві (шахтарів – регрессників), народні депутати України. Шість разів виносили цей законопроект на порядок денний та знімали, бо був спротив від депутатів.

Чого тільки не робили, щоб «протягнути» цей законопроект! Замінили Міністра соціальної політики Марину Лазебну, протягнули спеціальну процедуру голосування, яку використовували тільки при розгляді законопроекту «про відкриття ринку землі». На жаль, 21 вересня цього року за цей законопроект проголосувало  238 депутатів, і тепер це вже закон №2620.

Відзначу, що СПО профспілок звертався з листом до Президента України з проханням ветувати цей закон. Наприкінці листопада лист від Національної тристоронньої соціально-економічної ради, за підписами співголів Григорія Осового та Анатолія Кінаха відправлено до Кабміну, де також зазначено про деструктивні наслідки такого закону.

Серед іншого, громадяни не отримають лікування та реабілітацію, а також існуючі передбачені послуги у санаторно-курортних закладах після перенесення захворювань і травм.

Інвалідні коляски, протези, харчування, одяг, та й усі медичні чи соціальні допомоги для осіб з інвалідністю підуть в минуле. Скасується право на пенсію з інвалідності тим, хто став особою з інвалідністю після нещасного випадку на підприємстві. А замість путівок потерпілим будуть оплачувати лише проїзд до лікувальних закладів.

Щоб реалізувати Закон №2620, більше 5000 працівників Фонду можуть вигнати на вулицю, переважна більшість з них - це вузькопрофільні фахівці з питань прийому заяв-розрахунків страхувальників щодо фінансування тимчасової непрацездатності працівників.

Мета цього закону – це начебто скоротити видатки та щось оптимізувати. Однак запропоноване об’єднання Пенсійного фонду та Фонду соцстрахування не містить жодного механізму оптимізації видаткової частини коштів соціального страхування чи зміни підходів або впровадження реальних реформ для здійснення страхування або надання виплат застрахованим. І жодним чином не зменшує вже існуючий дефіцит коштів на лікарняні або на виплати потерпілим на виробництві.

Під час війни робити такі зміни в системі, що обслуговує мільйони українців – це злочин. Середина січня 2023 року – це буде колапс великої системи.

Щоб уникнути зупинок в системі виплат соціального страхування, захистити права застрахованих працівників, зменшити соціальну напругу в суспільстві, необхідно відтермінувати щонайменше на один рік (або не  раніше спливу воєнного стану) дату набрання чинності Закону №2620.