Брехня і ненависть

15 марта 2021, 12:10
Владелец страницы
0
55

Що стоїть за тролінгом київських новобудов

Добігає завершення судовий процес щодо будівельного майданчику на Татарці по вулиці Половецька, 4. Як і очікувалося, законність відновлюється, і будівництво буде продовжене — але із затримкою в п'ять років. Що за цей час виграли чи програли жителі мікрорайону, хто стоїть за атаками на проєкт, поглянемо уважніше. На прикладі цього будівельного майданчика можна проаналізувати проблеми багатьох новобудов Києва.


 Житловий комплекс “Лук'янівський каскад” зведуть на ділянці 0,64 га на розі вулиць Половецька та Багговутівська в Шевченківському районі. Замовник будівництва ТОВ “МФК “Едельвейс”, а генпідрядник “Інтергал-Буд”. Комплекс складатиметься із трьох секцій, найвища з яких 22 поверхи. Загалом 259 квартир, підземний паркінг, дитячий садочок, об'єкти торгівлі і сфери послуг.


Татарка — ведмежий куточок біля центру Києва. Привабливе розташування і всі недоліки старіючої інфраструктури. Унікальне поєднання дореволюційної забудови із радянськими багатоповерхівками має свої проблеми. Сусідство із приватним сектором підтримує приблудних собак, безхатченків і не лише їх. Нерозвинуте транспортне сполучення в середині мікрорайону, брак культурно-розвиваючих закладів і магазинів, занедбаність окремих ділянок — усе це Татарка. Втім, жителям мікрорайону його плюси і мінуси відомі й без мене. Повернімося до будівництва на Половецькій, 4.


Новобудов на Татарці небагато. Однією з них має стати ЖК “Лук'янівський каскад”. Проєкт за сучасними мірками компактний, поодаль від існуючих будинків. Земельна ділянка надана мерією в оренду на 30 років. За інформацією забудовника, місячна сума орендної плати становить 37 тис. грн. Погодьтеся, за ці кошти можна багато зробити для мікрорайону. Та не все так просто.


Одразу після оголошення планів забудовника тодішній депутат Київської і Верховної рад Юрій Левченко почав бомбардувати запитами в різні інстанції, вимагаючи заборонити будівництво. У результаті забудовнику скасували дозвіл на будівництво і “містобудівні умови”. Орендар відновив свої права через суд, після чого Ю.Левченко роками його оскаржує. Останнє засідання Апеляційного суду відбулося 10 березня. Всі етапи і методи атаки на забудовників в жанрі псевдоактивістів задля мешканців міста Києва.


Судова тяганина щодо Половецької триває понад п'ять років. Земельна ділянка занепадає, нових квартир нема, Левченко бореться. Прикметно, що відбувалося на цьому тлі.


Через соціальні мережі розкручується кампанія оббріхування забудовника. Стверджують, ніби на місці будівництва не проведені археологічні розкопки, що мерія незаконно підписала договір оренди, що відсутня картка на порушення благоустрою, незаконно ріжуть дерева. На ці закиди є обґрунтовані відповіді, підкріплені документами, але громадськість планомірно утверджують у думці “неправильності” будівництва.


Паралельно “активісти” мобілізували кооператив “Електрон”, який оскаржив договір оренди землі під ЖК “Лук'янівський каскад” у суді. В кооперативі поміркували собі, що договір порушує їхні права, при цьому не пояснили, які саме, не надали документів на користування своєю ділянкою, не вказали її межі. Не дивно, що й тут суд став на бік забудовника, однак проєкт отримав ще одну вигадану проблему.


Таким самим потьомкинським селом виявилася вкинута в маси ідея створення на Половецькій, 4 скверу або парку. Жодного інституційного оформлення вона не отримала, і навіть проєкту рішення депутат не підготував. Проте, як кажуть, процес пішов.


Показово абсурдною стала і згадана апеляційна скарга Ю.Левченка. В ній зазначено, що ділянка на Половецькій, 4 передбачена під промислову забудову. Виходить, жителям Татарки радісніше бачити під вікнами цех із виробництва клеєних ДСП-плит або цегляний завод, що абсурдно, та й неправда.  Ділянка під житлову забудову за всіма документами і теж доведено у суді.


Очевидно, що кампанія із дискредитації будівництва роздмухує громадську істерію та ненависть. Вона має на меті затягування реалізації проєкту всіма можливими способами. Забудовник і місцева громада виступають у ролі Білосніжки й семи гномів, яких дурять політичні чаклуни. Поки організатори кампанії стрижуть політичні купони, забудовник зазнає збитків, а місцеві мешканці мають під боком депресивну територію, де тусять асоціальні елементи суспільства, такі як наркомани і спиті п`яниці.


Тим часом Юрій Левченко хоч і пролетів на виборах, але зліпив власну партію. Якимось дивом цей ультраправий політик оселився в ефірах проросійських телеканалів ОПЗЖ (нещодавно заборонених) і здобув ресурси для утримання бригади однодумців. Як? Кажуть, у Левченка налагодилася дружба із впливовим нардепом від ОПЗЖ відомим київським забудовником Вадимом Столаром, який окучує цілу ватагу київських будівельних “активістів”.


Ці псевдоактивісти кошмарять конкурентів Столара, але впритул не помічають скандальних проєктів його самого. Столарівська бізнес-група спокійно будує біля Лаври елітний ЖК “Арсенал Хаус”, зводить на Печерську 31-поверховий ЖК “Diadans”, на вкраденій в Інституту раку землі виганяє свічку ЖК “Вежа”. Усе це залишається за кадром, і таких прикладів багато.


За планами на Половецькій, 4 вже давно мав би стояти будинок, а інвестори – отримати квартири. Були б упорядковані газони, піцерія, перукарня, дитячі майданчики. Забудовник відремонтував би дорогу і зупинку громадського транспорту, оновив би освітлення прилеглих вулиць. Сюди потягнулися б нові торговельні заклади, з'явилися робочі місця. На тлі змін благоустрою зросли б у ціні квартири сусідніх будинків. Люди отримали б можливість вигідно покращити свої житлові умови. Зрештою, зросли б надходження до бюджету, і у влади з'явилися додаткові мотиви займатися розвитком мікрорайону.


Натомість, Левченко із соратниками кидаються на скромний “Лук'янівський каскад”, який на Татарці, в принципі, нікому не заважає. Зараз на розі Половецької та Багговутівської порожніє земельна ділянка, де валяються шприци і яку вітер заносить сміттям. Власне, такою її пам'ятають старожили. Ніхто не може притомно обґрунтувати, чим тут будівництво погане, яка йому реальна альтернатива: чи то сквер, чи цегляний завод — точно неясно.


Уся ця кампанія пахне банальною “заказухою”. Переслідують одного забудовника, потакають іншому. Ніяка це не громадська діяльність. Левченко і його свита прибічників ганьблять діяльність громадських діячів, які реально працюють над захистом і рівнем життя громадян країни.


“Лук'янівський каскад” на Татарці ілюструє ситуацію з багатьма майданчиками Києва. Маніпуляціями рейдери зупиняють будівництва на роки й десятиліття, годуючи громадян казками про місто-сад. Як наслідок, містяни не мають ні саду, ні комфортного простору, нічого.  У виграші залишаються тільки політичні глитаї.

Рубрика "Блоги читателей" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости Киева
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.