Місто небезпек чи лабіринти безвідповідальності

В Києві офіційно існує 514 потенційно небезпечних об’єктів.

Останнє перекриття одного з найважливіших шляхопроводів Києва через падіння шулявського мосту, призвело до транспортного колапсу по всьому місту. Експертна комісія визнала, що ним можна користуватись, проте латання обійдеться киянам в 1,9 мільярдів гривень. Нищення мосту розпочалось через пожежу на шулявському ринку, яку постійно влаштовували рейдери. Залізні перекриття зруйнувались внаслідок великих температур, утворилися тріщини і це спричинило частковий обвал.

Головний каналізаційний колектор з 2007 року двома комісіями двох Міністерств з надзвичайних ситуацій та міністерство ЖКГ був визнаний аварійним. Зношеність – 100%. Дублююча нитка будуться вже близько 20 років. Стан готовності – 95%, але ще він потребує значних доукладень, нанесень спеціальних протикорозійних матеріалів, тощо. Якщо відбудеться обвал головної нитки, то це загрожує екологічною катастрофою для всієї області, стоки можуть проникнути у всі низини підзхемних вод і перекриється вода для всього правого берега Києва та навколишніх селищ та міст.

За допомогою проведений підрахунків, було виявлено, що в Київ щоденно приїжджає на роботу близько 550 тисяч людей. Ця кількість людей щоранку приїзжає та щовечора виїзжає. Транспортна інфраструктура показує, що вона не витримує такої кількості людей та показує свою зношеність. Те саме можна сказати про мережі  водо-, тепло-, та газопостачання. Є гарантійний термін таких мереж, який складає 25 років. Якщо йти за цим критерієм, то від 60% до 70% цих мереж зношені, тобто відпрацювали свій гарантійний термін. Звичайно, це не означає, що ними не можна користуватись, адже при якісному їх прокладенні та використанні якісних матеріалів, вони можуть служити довго, проте практика показує, що сьогодні всі звикли економити та інфраструктурі. Так, в деяких районах Києва, є каналізаційні труби, які були закладені ще в далекому 1906 році, проте якість чавуну дозволяє і сьогодні їх експлуатувати без будь-яких ризиків.

 Проблема сьогодні полягає в тому, що мережі потребують постійного оновлення, тобто треба систематично змінювати якусь кількість кілометрів труб і ми фактично будемо забезпеченими від віварій. Натомість влада, починаючи з 2006 року, коли мером став Леонід Черновецький, фактично не проводила цих замін, а відбуваються лише аварійні заміни.  Така ситуація виникла тому, що наше законодавство про комунальний сервіс про водопостачання та теплопостачання виписано таким чином, що надавачі послуг, а саме «Київводоканал» та «Київенерго» жодним чином не зацікавлені підтримувати ці мережі в належному стані, тому що власником цих мереж є громада Києва, а акціонерне товариство ТОВ «Київводоканал» та публічне акціонерне товариство «Київенерго», є компаніями з декількох осіб, які сіли на наше майно і тупо викачують гроші і лише тиск громадськості  та тиск влади інколи примушує їх щось десь колись підмазати чи залатати. До тих пір, поки ця ситуація не зміниться і поки не буде прийняте нормально врегульоване та продумане законодавство, так нічого і не зміниться. Мережі так і будуть в занедбаному стані, а компанії будуть продовжувати викачувати з людей гроші за повітря.

Якщо ви думаєте, що «Київводоканал» і «Київенерго» несуть якісь втрати, то ви помиляєтесь, ці компанії не несуть жодних втрат. Все, що вони можуть розгубити по дорозі чи за ремонт чи за пошкодження мереж, лягає в тарифоутворення, тобто фактично зі їх помилки мають розплачуватись користувачі. Тарифи закладаються в усі валові витрати підприємства. Навіть якщо у вас в будинку прорве трубу і за ніч ніхто її вам не полагодить, то за всю воду, яка витече, заплатять мешканці будинку.

На жаль, сьогоднішній стан інфраструктур Києва,  вказує лише не характер роботи посадовців. Мода на те, щоб ні за що не відповідати, дерти з людей та держави гроші та переводити їх в офшори продовжується.

Тому і надалі кияни щодня ризикують або переходячи міст впасти, або втрапити в калюжу води з прорваної труби або… Майже Форт Боярд.