«Театр знімає всі соціальні нашарування», — Олександр Боровенський

Нарис про життя активної театральної трупи

 Театральна студія ProEnglish Theatre — вже два з половиною роки як осередок взаємодії української активної англомовної молоді. Театр об’єднує різних молодих людей у вивченні англійської мови, вдосконаленні комунікативних навичок та акторської майстерності. При чому студентська активність театральної команди, неформальна назва якої ProEnglish Family, — не обмежується лише театральною студією. Про те, як молоді люди розвиваються в театрі, про секрети успіху соціально-культурного проекту —  далі у матеріалі.

Ініціатива створити англомовний театр належить Олександру Боровенському, професійному актору, поету, лінгвісту, засновнику курсів іноземної мови «Друзі». На його думку, театр — важливий механізм формування особистості та соціалізації, де в атмосфері дружнього спілкування люди розвиваються, знаходять нових друзів і розкривають свої таланти. Театральна команда допомагає розвиватись в особистісному плані, є осередком творчих і активних людей.

Олександр Боровенський підкреслює: «Коли приходиш у театр, то по-перше, повинен навчитися відкривати себе. Це в усьому: це в твоєму голосі, в тілі, душі, в тому, як ти себе виражаєш. Попередньо ми знімаємо всі соціальні нашарування, які людина на себе бере: на сцені тебе ніщо не прикриває, ти мусиш бути чесним перед глядачем, тільки тоді ти цікавий. А тоді вже, на цю твою душу, ми вже накладаємо роль. Але для цього ти повинен бути чистим. Тому, по-перше, ми вчимо бути чесним: перед собою, з людьми. По-друге, ми вчимо бути виразним, щоб на тебе було цікаво дивитися. Це включає в себе, знову ж таки, відкриті широкі рухи, роботу з голосом, уміння розказати про себе такі речі, які ти нікому не можеш розказати, навіть найближчому другу. Зі сцени ти це можеш зробити. Театр змінює людей: стаєш більш відкритим, більш комунікабельним».

Наразі театр перебуває на черговій стадії росту зі сформованою командою молодих людей. Обладнується театральний зал, де активна команда проводитиме чергові спектаклі, вистави, поетичні вечори, концерти, що прив’язуватимуться до бази театру. Найбільша відмінність ProEnglish Theatre від інших театрів в Україні — навчання і постановки у цій студії-тренінговому центрі ведуться англійською мовою, як і, власне, спілкування на перервах, — теж англійською, що відточує рівень іноземної мови.

Випускник театральної студії Тарас Кравчук зазначає: «Я вважаю, що театр — це всебічний розвиток. Тому що тут кожен може знайти те, що він шукає. Можливо навіть людина не усвідомлює, що вона може знайти. І навіть коли вона отримує, можна не усвідомити те, що вона отримує. Але однозначно, я думаю, в театрі люди змінюються. Театр, однозначно, є центром соціалізації. Я зараз дивлюсь скільки в мене було друзів до тих часів, коли я прийшов у ProEnglish Theatre, і скільки після, як я почав відвідувати театр, то в мене їх збільшилось, напевно, вдвічі точно».

На початку формування театральної команди навчання було більш аматорським. Все ґрунтувалось на акторському ентузіазмі, а вже потім, після серйозної роботи над соціальними монологами, сформувалась напрацьована методична робота у ProEnglish Theatre, що утверджує: кожна людина має талант, потрібно лише вміти його розкрити.

                                  Активність у театрі

«Неформальна назва нашої студії — ProEnglish Family, – зазначає Олександр Боровенський. — В нас відразу повелося, що всі студенти нашого театру дуже близькі одне до одного. Можливо, це відбувається з того, що в нас групи невеликі, в нас групи до 12-и людей: для театральної студії це небагато. Вони настільки тісні одне з одним, що як одна сім’я. Ми і в походи різноманітні ходимо, і в Карпатах разом були, це як велика-велика театральна родина».

Долучитися до «театральної сім’ї» може будь-хто, оскільки це своєрідна театральна школа, де людей навчають грати на сцені, виступати перед аудиторією, володіти своїм голосом та спілкуватись англійською в будь-яких ситуаціях. А вже потім, як людина навчиться, вона братиме участь у всіх театральних постановках. Приєднатись до команди може людина будь-якої статі, віросповідання, максимального обмеження по віку немає, існує лише мінімальний — від 14 років і з дозволу батьків. Середній вік відвідувачів — приблизно 22-23 роки: тобто, це молодь, зазвичай це або студенти, або ті, хто завершив навчання в університеті і стоїть на порозі дорослого життя. В цілому, це різна активна молодь зі знанням англійської не нижче рівня Pre-Intermediate.

Секретом успішного виступу в ProEnglish Theatre є такий ансамбль акторів, які працюють разом на одну і ту ж мету, вважає засновник театру Олександр Боровенський: «Коли всі  актори розуміють, що саме вони роблять, для чого, коли всі це роблять разом і коли горять своєю роботою, то будь-який виступ буде успішним. І це незважаючи на акторський досвід. Він важливий, але тут головне те, наскільки ти хочеш це робити. Чи не у  всіх наших акторів є інші професії, вони всі десь працюють, тому театр для них як хобі. Але вони настільки люблять цю гру, що на них просто дивишся, і в тебе очі горять».

«В актора не мусить бути ніяких «зажимів», тіло має бути пластичне, швидке, воно має реагувати на будь-які подразнення,  мусить бути живе. Набагато більш живе, чим скажімо, коли їдемо в метро вранці. Тоді, після цього, йде робота з голосом обов’язково, тому що ми ним працюємо. Ми зі сцени говоримо певні фрази, це англійською «lines». Робота з голосом, робота з вимовою, оскільки все-таки ми ж не носії мови, то робота з тим, щоб ти звучав подібно до носія, в нас на кожному занятті передбачена. Після цього йдуть якісь спеціальні тренажі, де  практикуємо певні аспекти акторства. Знов-таки англійською мовою. Якщо вже є матеріал, з яким ми працюємо, там монолог, діалог чи спектакль, то далі йде вже репетиція в більш класичному розумінні цього слова. Береться роль, і ми з нею працюємо», — зазначає викладач театральної студії.

«На початковому етапі, коли актор тільки долучається до наших груп, він грає невеличкі діалоги та монологи. За програмою, соціальні монологи в нас беруться з англомовних фільмів, діалоги беруться з англомовних серіалів. Чому так зроблено? Тому що по-перше, матеріал цей є, його скрізь зараз можна легко знайти, ті ж субтитри можна легко знайти і скачати текст до цього. По-друге, можна подивитись, як це робилось і в принципі воно цікаво для початківців. А вже коли ти виходиш десь на високий рівень, а це десь через 8-9 місяців навчання, то ми граємо спектаклі. От зараз у нас 2 спектаклі: один вже поставлений, а другий зараз у нас тільки ставиться. То перший спектакль у нас за Реєм Бредбері, а другий — за Стівеном Кінгом», — продовжує Олександр Боровенський.

Надихає акторів атмосфера дружньої взаємодії і постійного саморозвитку. Олександр Боровенський підкреслює: «Мене надихає, коли навчання і гра подобається акторам. Коли партнер на сцені також любить це діло, коли горить своєю роботою, йому подобаються персонажі — то це лише задоволення. Тобто, по-перше, це ставлення партнерів дуже важливо для мене; текст, бо окрім того, що я граю на сцені, я режисер цих вистав, то для мене важливо знайти такий текст, в якому щось є. От ми ставили за Бредбері — дуже така історія магічна для мене. Ти її просто прочитаєш вперше і в тебе вже будується картинка в голові, отакі тексти я шукаю також. Вони дуже важливі для акторської роботи».

В найближчих планах у театральної команди — їхати на різноманітні фестивалі. Оскільки театральна трупа уже має напрацьований матеріал для різної аудиторії. Тим паче англомовний продукт можна представляти за кордоном. «От зараз ми налагоджуємо стосунки з різноманітними фестивальними організаціями і маємо надію десь восени повезти наші вистави кудись, скоріш за все за кордон. Зокрема, у Болгарії, в Німеччині є непоганий театральний фестиваль», —  зазначає засновник ProEnglish Theatre.

Тарас Кравчук додає: «Я вважаю, що відвідувати театральну студію можна навіть тоді, коли не ставиш собі за мету бути актором. Це всебічний розвиток. Акторська гра підштовхує до соціальної активності. Це робота зі своїми фобіями, страхами. Це постійне вдосконалення через розуміння себе».

Фото від Олександра Боровенського

Текст: Вікторія Кондрацька