Неймовірна зустрі
29 січня 2016, 13:50
Ми настільки вже звикли до того, що в нашій країні йде війна, що чоловіки у камуфляжі вже ні в кого не викликають подиву
Надзвичайна ситуація трапилась сьогодні зі мною у метро... досі не можу відійти від неї, навіть зараз важко писати...
Їхала я у метро, на роботу. У вагон зайшов чоловік, у військовій формі. наче нічого особливого. В день десятки військових можна зустріти у метро. Йому уступили місце і він сів,говорячи, що їде з ротації, не бачив сім'ю цілий рік. Ми переглянулись з ним, посміхнулись. І в цей момент мені так захотілось йому сказати багато слів вдячності. Прокручувала це багато разів у себе в голові, що сказати, як підійти. Але коли доїжджала до своєї станції і настав час дій , я змогла видавити з вуст лише " дякую вам...за вашу мужність ".. і сльози почали навертатись на мої очі... не знаю чому...він взяв мою руку та поцілував її,але сльози почали котитись з іще більшою силою... він встав,обійняв мене і сказав " все буде добре. Поки ми там боремось , ви тут в безпеці. Це все заради вас". І в цих обіймах наче передалась мені вся його біль, весь смуток, але в той же час сила та мужність. Я не переставала плакати. всі в метро дивились на мене,але мені було байдуже.
Ми обмінятися контактами. Я вийшла з вагону і побачила як інші люди почали слідувати моєму прикладу: почали підходити до нього і говорити слова вдячності.
Мої сльози все стікали по обличчю, коли я підіймалась по сходах. І люди які їхали в моєму вагоні метро підходили до мене, хлопали мене по плечу і говорили,що я мололець. Але чому я мололець? Тільки тому, що сказала "дякую "?
Ви знаєте, я зрозуміла, що люди, які повертаються з фронту заслуговують на вдячність та увагу з нашого боку . Як мало зусиль нам треба щоб сказати їм це просте слово "дякую ",але скільки емоцій воно викликає у солдат... адже вони не заслуговують на таке життя... вони приносять себе в жертву, не замислюючись про те, що держава завтра про них не згадає... вони це роблять заради своїх дітей, заради своєї сім'ї, своєї держави, заради кожного з нас...
Так давайте ж будемо вдячним тим, хто забезпечує наш з вами спокій та мирне небо над головою....
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.