МИНУЛЕ І МАЙБУТНЄ ГУРТОЖИТКІВ НМУ

Я киянин. 5 років тому я вперше завітав в гості до своїх однокурсників у гуртожитку НМУ на вулиці Шутова.

Побачене вразило мене до глибини душі, я ніколи до цього не стикався з гіршими умовами життя. Після також. Уявіть собі кімнату 3*5 метрів, без ремонту, зі старими меблями, брудним вікном та дерев’яною рамою з котрої вічно “тягне” холодним повітрям. В цій кімнаті стоять 4 ліжка, два з котрих двоповерхові. 6 мешканців на 18 квадратних метрів, по 3 метри на людину.

Взимку 2014 року університет “вибухнув” масовими акціями протестів проти режиму корумпованого екс-ректора В.Ф. Москаленко, а “гуртожитки” виявились не останнім компонентом вибухової суміші.

Суміш готувалась протягом більш ніж 30 років. Останній новий гуртожиток (№7, на Чоколівському бульварі) будували ще у 80-х, а в 90-х роках НМУ втратив гуртожиток №1. У 2000-х роках почалося стрімке зростання кількості студентів університету – з 7 до майже 14 тисяч за 10 років. До того ж, переважно за рахунок приїжджих з інших міст та держав. Частка киян в НМУ за роки зменшилась більш ніж вдвічі та становить на сьогодні 25%.

Екс-ректор Москаленко розпочав будівництво гуртожитку №8. Та не судилося, об’єкт, розпочатий у 2007 році досі не добудовано. Перевірка, проведена у 2014 показала, що будівельні “миші” поласували аж на 20 мільйонів гривень (за курсом $5.05!). Об’єкт арештовано, розслідування стосовно нього продовжується, а добудова відкладається доки воно не завершиться.

Після Революції нове керівництво чимало зробило для облаштування студентського побуту, але НМУ досі бракує гуртожитків, щоб поселити всіх охочих. За гігієнічними нормами – кожен студент має право на 6 квадратних метрів житлової площі, і скасувавши ганебну практику “ущільнення”, адміністрація це право забезпечує. Саме тому в 2015/2016 навчальному році можливість поселитися до гуртожитку мають лише абітурієнти пільгових категорій. Це викликало невдоволення у багатьох першокурсників та їхніх батьків, але усі без винятку абітурієнти були письмово, під підпис ознайомлені з фактом нестачі гуртожитків у НМУ, тож вони мали змогу прийняти інформоване рішення про відмову від вступу до НМУ.

Процес змін завжди супроводжується галасом невдоволених, а у випадку НМУ таких багато. Це і орендарі, що звикли працювати незаконно і вимушені покинути НМУ через те, що не бажають узаконювати свої бізнеси. І більше сотні осіб, що не мали права на проживання у гуртожитках, але проживали там, займаючи студентські місця, інколи безкоштовно.

Що ж, університет це витримає, оскільки комфорт студентів, на мою думку, того вартий.

Але головна зміна, що відбулася з гуртожитками НМУ – це ставлення студентів. Вони відчули, що студмістечко це не місце тимчасового перебування, а справжня домівка для студентів, а студентська громада – повноцінний її господар. Вони шукають шляхи покращити умови проживання, подають адміністрації пропозиції та ідеї, щодо наступних кроків з упорядкування території гуртожитків, а подекуди самостійно їх реалізують. Навіть банальний догляд за зеленими насадженнями на території, з мінімальними затратами сил з боку студентів, створює комфорт і затишок.

Принаймні так, зі сторони я бачу усе, що відбулося з нашими гуртожитками за останній рік. Тож прошу колег мене виправити, якщо щось не так.