Бачили очі, що купували... Вчора 120 новообраних депутатів Київської міської ради узгодили й затвердили склад постійних комісій.
У результаті представники провладного «УДАРу» очолили
10 з 15 комісій. Зокрема, УДАРівці не віддали під контроль опозиційних фракцій
ключові постійні комісії – бюджетну, містобудування й власності, до яких, як
вже склалося історично, увійшло найбільше столичних народних обранців (у
цифрах: склад комісії з питань бюджету та соціально-економічного розвитку – 17
осіб, склад комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування –
20 осіб, склад комісії з питань освіти, науки та інноваційної діяльності – 3
особи). Такий розклад дехто вже порівняв з узурпацією влади та продовженням
самоврядування Порошенка-Кличка за принципами команди «космічного мера».
Турбують «апетити» нової ради,
зокрема, у сфері містобудування. Так, з огляду на наявність численної кількості
забудовників ускладі нової Київради: троє директорів ринків та 9 забудовників.Той факт, що саме ці
люди будуть реалізовувати проекти нового, «ущільненого» Генерального плану
Києва, наштовхує на певні роздуми.
Реалізація нового генплану Києва коштуватиме500 млрд. гривень у найближчі 15-20 років. Вартість лише
розробки Генерального плану столиці на 2014 рік обійшлася державі в 19,6 млн.
грн.Відповідно до нового
містобудівного документу столиці, «в Киеве открыли новую землю» – більш
ніж 10 тисяч гектарів, які можна забудувати житлом, бізнес-центрами та ТРЦ. Під
забудову розглядаються земельні ділянки, які наразі є пустирями, зеленими
зонами, на яких розташовані довгобуди, застарілий житловий фонд і промислово-складські
об’єкти та 2680 га земель сільськогосподарського призначення. «Розгулятися»
начебто є де. Особливо в даному випадку, коли забудовники стали законними
представниками інтересів київської громади.
Більшість киян категорично проти того, щоб місто
перетворили на китайський Шанхай, з 18,5 мільйонною кількістю населення, адже в
Києві протягом останніх 10 років катастрофічно не вистачає дитячих садків, шкіл
та лікарень, особливо у новозбудованих мікрорайонах. Навантаження на мережу
соціальних закладів та на транспорт давно перевищують допустимі норми. Як
наслідок, корупція в системі дошкільної й шкільної освіти, перезавантаженість
медзакладів, зношений стан автошляхів та затори.
Житлова й комерційна
забудова міста проявилася у масштабному загарбленні історичного центру Києва,
дитячих майданчиків, парків і скверів по обидва береги Дніпра. Тисячі рішень
Київради, які узаконювали передачу комунального майна для реконструкції та
забудови, які віддавали в довгострокову оренду на 50 років (фактично, дарували)
ділянки Андріївського узвозу, території Пирогово та Феофанії, які дозволяли
забудовувати Дніпровські схили, які вносили зміни до Генплану щодо п ерепрофілювання статусу
природоохоронних територій... Наявність «білих
плям» у Генплані та постійний «апетит» київських депутатів каденції 2006-2012
рр. – загальновідома більшість Черновецького, перетворили місто на суцільний
будівельний майданчик. Забудовувалося все, попри ймовірність включення
історичних пам’яток до "чорного списку" ЮНЕСКО ... та заборони розташування об'єктів над
діючими станціями метрополітену.
За
останні десять років можна згадати не менше двадцяти випадків злочинної
забудови міста – забудова Пейзажної Алеї, території Лаври, активне будівництво
на Жуковому острові, тощо та не меншу кількість збудованих гігамаркетів та ТРЦ.
В той час, як поява нових шкіл, дитсадків, бібліотек, установ охорони здоров’я,
транспортних розв’язок – поодиноке явище. Для проживаючих у Києві 3-х млн.
людей (офіційно населення у столиці сьогодні понад 2,8
млн. людей, фактично – близько 3 млн.) забудовники створюють свій світ – без
соціально-рекреаційної сфери та без врахування навантажень на
інженерно-транспортну інфраструктуру.
Чи за це голосували кияни, обираючи нову місцеву владу?
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.