Моральний імператив і чи знають прості солдати більше?

Вибори, як і війна завжди є війною людських світів. Хто спрощує все до кривавої сутички солдат, які зневажають тилових щурів, той готовий пожертвувати іншими. На це ні у кого немає права.

Реальні переговори почнуться тоді, коли їх вестимуть польові командири. Реальні переговори – не про крісла, а про життя і смерть. А поки правлять бал тилові щурі з обох сторін. Тварини ще впевнені, що вони будуть правити вічно. Але вони помиляються. Солдати знають більше."

Це пише Ігорь Луценко -- людина, яка пережила справжні тортури за спільну, достойну і велику, справу Майдану. Який дивом вижив після звірячого побиття. Який засновує на пережитих стражданнях своє приватне право давати абсолютно впевнену відповідь на дилему бути чи не бути, життя і смерті інших. 

Кожний може радити іншим робити той самий моральний і життєвий вибір, який робить сам чи сама. Втім, ніхто, за єдиним виключенням від Різдва Христова, не має на це абсолютного права. Стверджувальні приписи у цьому випадку -- морально ущербні.

Повноцінним є лише один моральний припис: роби лише так, щоб твій вчинок міг слугувати правилом для всіх. 

Всі -- це не лише солдати. Не всі є щурі, навіть на тлі живого героя, що мучився, чи героями загиблими. Серед тих всіх, у тому числі на Грушевського, завжди є ті, хто солдати, а також ті, хто всім серцем підтримує їх. Навіть щурі. 

Без цих всіх -- солдати не потрібні. Без всіх -- їм вже немає чого захищати. Тому солдати не знають більше. Без всіх -- вони не знають нічого. Це стосується солдатів з обох сторін.

Коли ці всі -- спостерігачі, ті, хто фотографуються на тлі пожеж, й ті, хто всім серцем і розумом за нас -- призовуть їх, у тому числі і тилових щурів, тоді солдат отримає знання. Так вже сталося. Як станеться зараз не вирішує один, самий героїчний герой. 

Війна -- це не війна солдат і тилових щурів. Війна завжди є війною людських світів. Хто спрощує війну до кривавої сутички солдат, які зневажають тилових щурів, той готовий пожертвувати іншими. На це ні у кого немає права.

Хто цього не розуміє, навіть з причини власного героїзму та самопожертви, той може легко перетворитися на провокатора. 

Українська Правда. Євген Бистрицький, філософ, виконавчий директор Міжнародного фонду "Відродження"

 P.S. Переконаний, що постраждалі на майдані зараз інакше сприймають ті подї. Після таких подій люди деякий час почувають себе в небезпеці. Я це описував в своєму блозі про посттравматичний синдром. Знаю що відчувають люди, які пройшли через майдан. Мені на протязі багатьох років теж не давали проходу і постійно погрожували. В попередньому блозі я писав про раптову епідемію онкології, інфарктів і інсультів, яка розпочалася в вересні 2006 року зразу після призначення Януковича премєром. Тепер не важко здогадуватися про винуватців тієї епідемії, яка була схожою на каральну операцію.Залишається розділити відповідальність між тими хто починаючи з президента і премєра і закінчуючи міністром МОЗ і безпосередніми виконавцями на місцях проводив цю каральну операцію.

Не знайдені ті хто стріляв в людей на майдані і залишився страх, що після виборів все повернеться на свої місця. Дуже важко буде знайти реальних винуватців, а не стрілочників трагедії на майдані. Знаю як важко почуватися в безпеці, коли ти знаєш що непокарані злочинці можуть знову взятися за старе.

На майдані в людей стріляла купка відморозків і до міліції, думаю, вони мають лише опосередковане відношення, а в МВС працює 300 тисяч міліціонерів, які забезпечуючи порядок кожного дня ризикують житям. Звичайно там багато корупціонерів і цю армію потрібно скорочувати і реформувати, але, як показав досвід маленької Грузії на це потрібно багато коштів і часу, а результат ніхто не зможе гарантувати.

Люди агресивно реагують на найменшу загрозу своїй безпеці. Після відновлення роботи силовиків дехто відчув таку небезпеку, але потрібно розуміти, що бездіяльність силовиків лякала і киян і всю країну. Потрібно зрозуміти, що силовикам довелося відповідати за все що творила каральна система десятки років, починаючи з каральних операцій НКВС проти УПА. Я розумів, що без такого очищення війна з силовиками буде лише набирати обертів і їх не перестануть використовувати як штрафбат. Майдан поставив силовиків на коліна, але це не могло тривати вічно, а те що тепер розпочалося схоже на перетягування канату між силовиками і формуваннями майдану. Надіюся вони зможуть мирно розподілити не лише владу, а й відповідальність.

Жоден з сотників київського майдану не вривався в адміністрації і не тримав під дулами калашникова простих чиновників. Авакову на Музичко почали жалітися ще місяць тому назад. Помилкою є те що він не реагував на це публічно. Якщо влада не буде пояснювати майдану свої рішення, то люди будуть приходити до влади. Попередників теж змели через нахабне ігнорування думки людей при виборі вектора інтеграції…

Потрібно пам’ятати, що опозиційні політики боролися з попередньою владою роками і зробили для перемоги майдану дуже багато. Після майдану не спостерігалося черги взяти відповідальність і сформувати тимчасовий уряд, а ці люди ризикуючи втратити все погодилися. Лише в доброму сенсі “майдануті на всю голову” могли на це погодитися (більшості з них не було чого втрачати). Після того як уряд відновив відносну стабільність і зруйновану вертикаль влади, майдан має моральне право лише контролювати їх роботу (як приклад в наглядовій раді при МВС). Потрібно згадати і про нинішню Верховну Раду. Свого часу частину з них перетворили на банальних кнопкодавів, але вони перебороли страх і на чолі з напівлегітимним керівництвом переламали ситуацію, і відновили порядок в країні. Я теж критикував цей уряд і теж через страх повернення усього “на кругі своя”, але їх попередників я критикував на порядок сильніше. А оцінку своїй роботі політики отримають вже через два місяці на президентських виборах.

В нової влади схожі проблеми, вони натерпілися від попередників і переконані в своєму приватному праві, без пояснень тому ж майдану давати абсолютно впевнену відповідь на дилему бути чи не бути, життя і смерті інших. Свободівці доклали багато зусиль для перемоги майдану і втратили найбільше людей, а той же Аваков вимушений був переховуватися закордоном і на майдані він ризикував і мерз з усіма, але вибори знову поставили людей по різні сторони барикад. То чи правильно прикривати початок виборчої компанії майданом?