Мистецький шиз, або члени на яйцях у Венеції

Канали каналіє – бо дорого

Венеціанське бієнале збирає раз у два роки світовий бомонд журналістський,музичний, мистецький, олігархічно-колекціонерний. А цього разу Україна перевершила усі сподівання. Відразу чотири майданчики окупувала. Офіційно у національній програмі Оксана Мась дивувала яйцями розписаними пенісами та свастикою, так власні гріхи зображували наркомани, в'язні, світські леви й левиці. А потім, мозаїкою цими гріхами зібрали гігантські фрагменти генського вівтаря. Тобто у вісім частинок, вівтаря, що має у завершеному вигляді складатися із 303 шматків. Проект однозначно був резонансним і провокативним. Не надто законцептуалізованим, а зрозумілим і вражаючим. Цього дуже бракує останнім часом митцям.

Окрім того, у болгарському павільйоні була група Реп. А у паралельних програмах брали участь Пінчукартцент та А- Хаус Гелері Юкрейн. Тож Венеція гуділа українським. Були й деякі конфлікти.

От поїхали ми на катері по гранд-каналу до виставлених просто неба яєць Оксани Мась, а там на площі Сан Стей у одноіменній церкві теж виставляються українці – Журавель та Очеретяний. Ну я та колега з Інтера від несподіванки давай знімати художників. Аж раптом піарщики галереї підбігають до представниці Мась і починають судом погрожувати. Мовляв десь написано, що у цій церкві її виставка.І люди сюди з»уїжджаються з усієї Венеції саме на її роботу глянути. Аж тут така прикра несподіванка – інші співвітчизники. От, нє, тішитись додатковому ажіотажу. А ці галеристки давай отак по-українськи, на організаторів бієналє бочку котити – що зіштовхнули тут вітчизняних митців. Чого так хвилюватися з цього приводу?? Сама не второпала.

А от одеській художниці Мась за її ж кошт на хвіст до Бієналє впали ще й церковники - Владика Олександр з почтом. Ну насправді отак зустрінь цього служителя Києво-Печерської Лаври на вулиці і не розрізниш від такого собі гламурного мачо. Ну от ще як у аеропорту Тревізо знайомилася ніяк у тому моложавому вуйкові священника не розгледіла. Місцеву лімончелу розсмакував. Хрестом із діамантами виблискує. Окуляри за пів сотні зелених щонайменше вигуляв. А зранку заодно і службу божу відслужив у місцевому храмі. Робота у кожного своя…

Тут я і подумала розумію я митців, котрі зокрема, буддизмом захоплюються. От як новомодна художниця Галина Москвітіна їздить східними країнами. Мудрості їхньої набирається. А потім після медитацій видає нагора шедеври. До речі, з журналістами не зустрічається – боїться щоб видіння та натхнення не пропало від такого спілкування. Є щось в цьому таке справжнє чи що?