Група іноземних вболівальників намагається купути квитки, аби слідувати за своєю командою до іншого міста України. Паралельно туристи шукають кімнати відпочинку, інформаційні бюро, звертаються до таксистів та правоохоронців. Мова спілкування - виключно англійська !
Акція стала логічним продовженням
флешмобу на київському вокзалі. На відміну від останнього заходу, цього разу ми вирішили протестувати готовність автостанцій
і в інших містах - господарях Євро-2012.
Що відбувалось цього разу в столиці ? "Іноземці" збираються біля центрального автовокзалу в районі Московської площі. З нами присутні журналісти, які готують матеріал волонтеської акції. До активістів приєднався справжній native speaker із Сполучених Штатів. Джейсон є діючим волонтером міжнародної організації "Корпус Миру".
Розбиваємось на групи по 3-4 особи та проговорюємо деталі акції: до кого підходимо ? Про що запитуємо ? і т.д. Оскільки чіткий план відсутній - доводиться імпровізувати (все, як під час футбольного дійства) ...
Вирушаємо. Спершу гуртом заходимо в приміщення автовокзалу. Відчуваємо на собі недобрі погляди охоронців в червоних беретах.
Підходимо до "Інформаційного бюро" - там зачинено. В сусідньому віконці нас відправляють
у напрямку "прямо". Інша група намагається відшукати таксистів, які б підкинули до аеропорту "Бориспіль". Водії відмовляються спілкуватись, зачиняючи вікна своїх авто. Один із охоронців станції не на камеру розповів, що за 1600 грн. місячного окладу йому англійська мова взагалі не потрібна. Крім того, чоловік не впевнений, чи втримається він на цій роботі до проведення Євро. Незалежно від рівня англійської (його відсутності) кожен працівник станції отримує від волонтерів словничок. Елементарні фрази знадобляться аби порозумітись із іноземцем та допомогти їм зорієнтуватись.
Більш-менш англійською змогли пояснити лише у касі № 5. Ситуацію рятує приватна фірма - автоперевізник, що знаходиться в приміщенні вокзалу. Представники компанії допомогли зорієнтуватись нашим "туристам".
Біля камери схову на нас вже чекає адміністратор автостанції пані Людмила. Вона озвучує вимогу офіційного дозволу на проведення зйомки. Але "вболівальники" не розуміють української та продовжують допитуватись про камеру схову. Після спілкування у форматі "моя твоя не понимать..." адміністратор реагує на прохання вказати де знаходиться хоча би туалет. Це слово співзвучне в українській та англійській мовах.
Зненацька одному із іноземців "стає зле". Медичний пункт розташований на другому поверсі будівлі. Піднімаємось. На "not a good" та прохання допомогти, фельдшер реагує миттєво. Із його практики, іноземці, що звераються по допомогу, як правило, приходять із перекладачами. В інших випадках можна порозумітись завдяки мові жестів.
Адміністратор автовокзалу Людмила помітно нервує. Говорить, після нашої акції її "попросять" з роботи. Але цей її коментар не потрапить у ЗМІ.
Протягом всієї акції журналістам час від часу забороняли зйомку в приміщенні та на платформі. Аргументом одного із охоронців стало пояснення, що територія є "державною власністю".
Загалом, підготовку головної автостанції Києва до Євро-2012 волонтери оцінилу на "трійку". Чому так ? Заслуговують поваги зусилля звичайних працівників хоча би якимось чином врятувати ситуацію та допомогти туристам розібратись. Навіть звичайна посмішка була виходом зі скрутного становища.
За сім місяців, які залишились до проведення Євро-2012, ні працівники міліції, ні більшість співробітників вокзалів, англійською не заговорять. В даній ситуації - залишається єдина надія на волонтерів. Їх знання мови та місцевості в купі із молодіжною активністю здатні покращити становище. Із необхідних шести тисяч активістів, в Києві пройшли навчання тільки 400 осіб. Від свого початку програма підготовки в столиці не фінансується.
Чи принижують акції "Євро-патруля" імідж України в якості господаря фінальної частини Чемпіонату ? Аж ніяк. За 200 днів організатори ЧЄ ще мають шанс мобілізувати молодь та зробити так, аби іноземці захотіли відвідати нашу країну знову.
На черзі аеропорти, готелі та АЗС ...