За що відповідає Сирський

Сирський не формує уряд. Не визначає кадрову політику Банкової. Не призначає і не звільняє міністрів.

Зараз звільнення Федорова намагаються публічно повісити на Сирського. І це вже не вперше, коли в українській політиці підміняють суб’єктів відповідальності.

Свого часу Сирського протиставляли Залужному. Тепер його протиставляють Федорову. Змінюються лише прізвища, а технологія залишається незмінною: будь-яке політичне рішення потрібно пояснити через Головнокомандувача. Але це не має нічого спільного з реальністю.

Давайте нарешті виходити не з політичних симпатій, а з повноважень. Сирський не формує уряд. Не визначає кадрову політику Банкової. Не призначає і не звільняє міністрів. Якщо президент ухвалює кадрові рішення, то саме там і потрібно шукати їхні причини. Перекладати відповідальність на військового лише тому, що це комусь зручно, - означає свідомо підміняти поняття.

Але найбільше мене дивує інше. Останні місяці, коли українські військові проводили успішні операції, дедалі частіше почали лунати заяви, що це заслуга міністра оборони. Хоча міністр оборони - цивільний керівник. Він не планує операції, не командує військами, не керує боями.

Тоді виникає просте запитання. За якими критеріями ми взагалі оцінюємо Головнокомандувача? За кількістю лайків? За політичними симпатіями? За медійною популярністю? Чи все ж за тим, що він зобов’язаний робити на своїй посаді: обороною країни, проведеними операціями, зірваними планами ворога, звільненими територіями, співвідношенням результатів і втрат? Саме це і є справжні KPI військового командувача. Саме за цими показниками його потрібно оцінювати.

Бо зараз виходить абсурдна конструкція. Перемоги української армії приписують цивільному міністру, який не командує військами. А кадрові рішення Банкової намагаються покласти на військового, який не формує кадрову політику.

Тобто всі перемоги - заслуга політиків, а все незручне - відповідальність генерала. Так не працює ні армія, ні держава. Якщо у когось є претензії до Сирського - вони мають бути професійними. Про конкретні операції, про військове планування, про рішення на полі бою. Це чесна і потрібна дискусія.

Але робити людину, яка майже весь свій час проводить, керуючи війною, універсальним винуватцем усіх політичних процесів - це медійна технологія із підміною понять.

І вона небезпечна не лише для Сирського. Вона небезпечна для самої держави. Бо розмиває відповідальність. А коли відповідальність розмита, суспільству дедалі важче зрозуміти, хто насправді ухвалює рішення і хто повинен за них відповідати