І сьогодні, у Всесвітній день охорони навколишнього середовища, ми маємо звернути на це особливу увагу. Адже умови, в яких наша держава виконує свої зобов’язання перед ЄС, надзвичайно складні та, певною мірою, несправедливі. На те, що ми могли виконати швидко та ефективно, зараз витрачаються шалені кошти та надмірна кількість часу. Проте, ми все одно рухаємось вперед.
Вже у жовтні цього року Єврокомісія обіцяє оголосити оцінку виконання Україною семи кроків на шляху до вступу в ЄС. Паралельно варто дбати про підвищення енергетичної безпеки, конкурентоспроможності, реалізацію Європейського зеленого курсу, імплементація енергетичних стратегій та політик, створення ефективних механізмів вирішення потенційних кризових ситуацій в енергетиці.
Відтак цікаво, як Україна рухається зазначеним шляхом упродовж останніх місяців.
1 травня Кабінет Міністрів України схвалив Енергетичну стратегію до 2050 року. Вона передбачає досягнення до цього часу нашою державою вуглецевої нейтральності в енергетичному секторі. По суті, стратегія поєднала в собі цілі Європейського зеленого курсу з урахуванням реалій, в яких зараз живе Україна. Документ враховує посилення ролі енергетичної безпеки та зміцнення стійкості енергосистеми, децентралізацію генерації електроенергії по всій території країни, наслідки повномасштабної війни, результати приєднання ОЕС України до європейської мережі операторів системи передачі електроенергії (ENTSO-E) та поглиблення інтеграції енергетичної системи України в загальноєвропейську. Окрім того, міжнародні зобов'язання України щодо енергоефективності, використання ВДЕ та зменшення викидів парникових газів теж враховуються в обов’язковому порядку.
В стратегії зазначено, що відповідні цілі досягатимуться шляхом розвитку сучасної та безпечної атомної генерації, відновлюваних джерел енергії, модернізації та автоматизації систем передачі та розподілу. На цьому наголосив Міністр енергетики України Герман Галущенко. Під час підготовки стратегії тривали консультації з Міжнародним енергетичним агентством, Міністерством енергетики США, Німецьким енергетичним агентством, Берлінською школою економіки та Данським енергетичним агентством. Проєкт також був представлений Європейській Комісії.
Між тим, є ще одна подія, яка, здається, залишилася в тіні. 3 травня Президент України Володимир Зеленський підписав закон, який передбачає зміни до Бюджетного кодексу України та створення Державного фонду декарбонізації та енергоефективної трансформації. Цей закон має пришвидшити створення в Україні спеціального фонду, який стане надійним і, що важливо, постійним джерелом фінансування численних проєктів і програм з енергоефективності у різних секторах економіки. Тобто європейський принцип «забруднювач платить», якій реалізується вже у 21 країні ЄС, нарешті впроваджується і в Україні. Це означає, що кошти з податку на викиди СО2 будуть спрямовані саме на енергоефективні цілі. Основні завдання фонду – це підтримка держпрограм енергоефективності, альтернативних джерел енергії та декарбонізації; залучення міжнародних інвестицій та грантів.
Також на початку травня Верховна Рада прийняла у першому читанні законопроєкт №9011-д про відновлення та "зелену" трансформацію енергетичної системи України. Він спрямований на розвиток малої розподіленої генерації, зокрема, на стороні споживача.
Річ у тім, що 2023 року очікується запуск понад 5000 нових об’єктів генерації сукупною потужністю понад 500 МВт. Приклад одного з таких проєктів запрацював нещодавно на Кіровоградщині та вже генерує електроенергію. Це перша в області фотоелектрична сонячна наземна електростанція потужністю 0,783 МВт. Вона розташована у селі Іванівка Новоукраїнського району та здатна забезпечити електроенергією увесь Новоукраїнський район. Установка здатна виробляти 1,3 МВт-год електроенергії і буде постачати її у загальну електромережу. СЕС займає площу 2,7 гектара. Сума вкладених інвестицій перевищує 25 мільйонів гривень.
Такі кроки – надзвичайно позитивний сигнал інвесторам та бізнесам стосовно фінансового вливання в Україну навіть зараз, під час війни. А на додаток – це конкретні дії, що свідчать: Україна не змінює свого курсу.
Сьогодні, ми можемо під лупою розглядати енергетичну стратегію (яка звісно, в умовах війни може втілюватися з певними поправками), але єдине, що очевидно вже сьогодні наш європейський вектор залишається незмінним.