Навіщо москва постійно намагається нав’язати нам своїх персоналій? Луганськ - унікальне місто, яке однією своєю назвою вже встановило рекорд. Його 5 разів перейменовували з Луганська на Ворошиловград і навпаки! Тільки вдумайтесь: історично Луганськ пішов від назви річки Лугань, на якій спочатку розташовувалось селище, а потім - місто. Отже, вперше Луганськ став сам собою ще у 1882 році. З 1935 по 1957 роки приспішники Сталіна перейменували його у Ворошиловград - на честь російського військового діяча Климентія Ворошилова, який, власне, народився у Бахмутському районі. Щоправда, 1942-43, коли місто було під окупацією німецько-фашистських загарбників, воно іменувалося по-старому. І знаєте, чому? Бо в ті роки Луганськ був україномовним та із багатою українською історією, із міцною пам’яттю у місцевих. І саме вони всюди називали Луганськ Луганськом. Завжди. Поки їх, як не дивно, не звільнили з окупації.
1957 року після прийняття Указу Президії Верховної Ради СРСР, який заборонив присвоювати населеним пунктам імена державних діячів за їх життя, наступного ж року місту було повернуто назву Луганськ. Насправді, головна причина полягала в тому, що Ворошилов приєднався до Антипартійної групи, яка мала змістити Хрущова з поста Першого Секретаря ЦК КПСС. Тому влада Климентія більше “не любила”. І перейменування міста, вулиці з усіма табличками та знос пам’ятника Ворошилову відбулися буквально за одну ніч. В цьому радянському керівництву потрібно віддати належне: ніхто довго не вагався. Але в 1970-му - після смерті Ворошилова - Луганськ знову став Ворошиловградом. Вже при Брежнєві. І лише 1990 році місту повернули назву Луганськ.
Смішно, але 2020-го, російські окупанти поривались знову перейменувати місто на Ворошиловград. І навіть зробили це відповідним указом. Але тільки на 3 дні: 9 травня, 22 червня та 14 лютого - День визволення Луганська від німецько-фашистських загарбників. Дуже красномовно. Особливо на тлі тієї - першої - окупації.
Взагалі в Радянському Союзі над назвами місць особливо довго не думали. В основному, у топонімах намагалися увічнити партійних діячів. Так, наприклад, мій рідний Маріуполь майже 40 років називався Ждановим. На «честь» Андрія Жданова та його «заслуг». Вони фактично полягали у знищенні діячів науки та культури. «Ждановщина» - стала символом тотальної покори, коли всі мали дотримуватися однієї лінії. Для жителів Маріуполя така назва була чужою від самого початку. Тому 1989 року на їхнє ж власне прохання місту було повернуто назву «місто Марії».
Поки на окупованих територіях триває процес «радянізації», в Україні кожного дня від неї позбавляються. 4 травня, наприклад, в Одесі перейменували два райони, які колись були названі на честь російського генералісимуса Олександра Суворова та радянського маршала Родіона Малиновського. Тепер Малиновский район буде називатися Хаджибеївським (на честь стародавньої чорноморської фортеці та поселення), а Суворовський район став Пересипським. До речі, більшість одеситів, що брали участь у онлайн голосуванні, були проти перейменування. Але 21 березня ВР прийняла закон, згідно якому заборонила надавати географічним об'єктам України назви, що звеличують або символізують країну-окупанта.
Маніпулювати назвами, стирати за допомогою змін назв цілу історію, та й просто мститися – завжди було в дусі політики радянської влади. Адже, стираючи історію, вони стирають у людей пам’ять. А за нею - і самовизначеність, самоповагу та самобутність. Ми мали стати такими самими нікчемами з накраденими в інших історичними фактами, як і вони. Але ми не здавались.
У країнах Балтії процес дерусифікації та декомунізації відбувся буквально за пару років. І одну з ключових ролей в цьому зіграла пам'ять. Адже з 1918 по 1940 роки, наприклад, Литва була самостійною. І повернення історичних назв, яких ще багато хто пам’ятав, було цілком природнім явищем.
Сьогодні я впевнений, що коли ЗСУ дійде до всіх тимчасово окупованих наразі територій, вже ніхто не буде зволікати зі зміною топонімів та інших назв. І це питання більше не буде дискусійним. Отже, суспільство - ми з вами - нарешті хоче зберегти пам’ять.