Який був державним святом в Українській Народній Республіці і зараз відзначають у 143 країнах світу
Відповідний законопроект підготували наші невгамовні депутати. На думку деяких з них під час війни немає важливішої теми.
Здавалося б – така дрібниця, одним вихідним менше. Якби не одна важлива деталь, яка цьому передувала - систематичне урізання трудових прав українців та нищення профспілок. За цих умов відміна Міжнародного дня праці стане символічною вишенькою на торті раніше ухвалених антисоціальних ініціатив.
А розглядати це питання буде, як ви гадаєте хто – так-так той самий комітет з питань соціальної політики під головуванням Галини Третьякової. Ініціаторки низки згаданих законів та активної борчині з профспілками.
Міжнародний день праці символізує перемогу людей праці у боротьбі за свої права. І дійсно, навіщо він в країні, де їх урізають?
Щоб виправдатися депутати озвучують традиційну байку, нібито Міжнародний день праці – це радянський атавізм. Цитую пояснювальну записку:
«Для уникнення економічних втрат через ще один вихідний слід усунути інші комуністичні рудименти – насамперед 1 травня (так званий “День праці”), який використовувався для пропаганди в Совєцькому Союзі та Третьому Рейху»
Тут два варіанти – або депутати – абсолютно безграмотні, або відверто вводять українців в оману, маніпулюючи історичними фактами. Адже «так званий День праці» з’явився задовго до СРСР, Третього Рейху і далеко від Російської імперії.
Для тих, хто не в курсі - почалося все з Чикаго. 1 травня 1886 року сотні тисяч робітників найбільших промислових центрів США вийшли на протест. Люди вимагали 8-годинного робочого дня і збільшення зарплатні. Страйки були придушені, але згодом розгорілися з новою силою вже в усьому світі.
У 1888 році з'їзд Американської федерації праці у Сент-Луїсі оголосив 1 травня Днем загальнонаціональної боротьби за права робітників.
14 липня 1889 на II конгресі II Інтернаціоналу було ухвалене рішення про організацію «інтернаціональної демонстрації, коли у всіх країнах і містах в один визначений день маси трудівників вийдуть на вулиці з вимогою офіційного скорочення робочого дня до 8 годин». Днем для проведення демонстрації було обрано 1 травня.
І вже у 1890-му Міжнародний день солідарності трудящих уперше відзначили масовими мітингами, демонстраціями та страйками в багатьох країнах світу. У Відні, Празі, Кракові, Львові, Будапешті та багатьох інших містах Європи й Америки першотравневі заходи пройшло спокійно. У Парижі, Мілані, Турині дійшло до сутичок з поліцією та сотень заарештованих. А у Барселоні від жандармського обстрілу робітничої маніфестації загинуло кільканадцять осіб.
І ще – щоб остаточно розвіяти міф про «радянське чи російське» свято.
В Україні День робітничої солідарності вперше відзначили у Львові — 1890 року.
До слова, саме місто Лева стало початком творення історії українських профспілок ще у ХІХ столітті. Адже 6 листопада 1817 року у львівській друкарні було засновано першу профспілкову організацію «Товариство взаємної допомоги членів друкарської справи». Вона стала першою робітничої організацією усієї Австрійської імперії.
На схід від Збруча свято праці почали відзначати з 1900 року.
1 травня 1919 - на території Української Народної Республіки цей день було оголошено святковим, відбулися мітинги і демонстрації. У Рівному уряд УНР видав відозву "До трудового народу України". У Західній області УНР 1 травня вперше відзначили легально - у містах проходили маніфестації і мітинги, а в столиці Станіславові відбувся військовий парад.
Дуже зручно причепити на свято ярлик «тоталітарний» та ще й приплести туди Третій Рейх, щоб відмінити день, що символізує боротьбу людей за свої трудові права. Щоб потім, прикриваючись війною, ці самі права поурізати.
Але в такому випадку – дороги в ЄС нам не буде. Адже трудові і соціальні гарантії, незалежні профспілки – це норма цивілізованого світу. Те, що називається демократія.
І якщо ми прагнемо стати частиною Євросоюзу, досягти його рівня життя, то мусимо виконувати і їх правила. Завдяки яким, власне, цей омріяний рівень життя і став можливим.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.