У прифронтову Авдіївку повертаються люди. І це попри пекло, яке там коїться: постійні обстріли, відсутність води, світла, газу і тепла.
На жаль, лише за останні два місяці у місто повернулося майже п’ять сотень людей. Вони згодні жити у сховищах у постійному стресі, але вдома. Сьогодні в Авдіївці вже понад 2,5 тисячі мешканців, багато пенсіонерів, є сім’ї з дітьми.
З березня разом із керівництвом військової адміністрації, Авдіївського коксо-хімічного заводу, волонтерами переконуємо у необхідності евакуюватися, створюємо для цього можливості, організовуємо транспорт. Особисто приїздив до сховищ (востаннє у грудні) та розмовляв з авдївцями, намагався переконати їх виїхати із міста. У відповідь: «Ми нікому не потрібні», «В нас немає грошей винаймати житло», «Ми витратили останні кошти і повернулися»…
Усе розумію: на чужині складно, грошей на проживання бракує. Але ж майже всюди переселенцям надається гуманітарна допомога, є прихистки, а головне, безпечно для життя та здоров’я. Адже знаходитися в Авдіївці - це як грати у рулетку - не знаєш, чи будеш живий наступної хвилини. Та крім себе, авдіївці наражають на небезпеку і волонтерів, які ціною власного життя доставляють у місто-привид їжу, воду, одяг, ліки, паливо, печі для обігріву…
І от як бути в цій ситуації? Припинити допомагати, аби люди самі втекли від того жаху? Або ж продовжувати волонтерам возити гуманітарку, щоразу прощаючись із рідними, як назавжди? Хто дасть відповідь?
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.