Поганий той можновладець, який не хоче відібрати майно у профспілок

Десятки років, починаючи з незалежної України, кожна влада намагається відібрати профспілкове майно. А відібравши, ні утримувати, ні хоча б із зиском для держбюджету продати його не може.

Тож нині маємо кілька десятків зруйнованих, занедбаних і розграбованих об’єктів по всій Україні. Які колись, за управління профспілок, регулярно платили мільйонні податки і забезпечували роботою тисячі людей.

Навіть рішення Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ), який визнав, що Україна незаконно відібрала майно у Федерації профспілок України (ФПУ) – на владу не вплинуло.

Почалося протистояння між можновладцями та профспілками у 1991 році. Тоді Верховна Рада в законі "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" прописала: майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю.

І саме на цей документ й досі опирається прокуратура у судових позовах та кримінальних провадженнях проти найбільшої правозахисної організації України - ФПУ.

Чи поширюється цей закон на нас? Для цього треба зрозуміти, чи була Федерація організацією союзного підпорядкування. Давайте розбиратися.

«Організаціями союзного підпорядкування» вважали ті, якими управляла Рада Міністрів СРСР, а фінансував союзний бюджет – так каже Конституція СРСР 1977 року.

Укрпрофрада – правонаступницею якої є ФПУ - ніколи не керувалася жодним органам влади СРСР і за рахунок коштів союзного бюджету не фінансувалася. Отже, не може вважатися «організацією союзного підпорядкування». І не підпадає під дію згаданого закону.

Крім того, право власності на майно, яке раніше належало Укрпрофраді, ФПУ отримала задовго до ухвалення законів, що визначали майно організацій союзного підпорядкування як державне. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Перша частина 58 статті Конституції України.

Висновок очевидний – майно ФПУ десятки років було і є приватною власністю і представники влади не мають жодних законних підстав його забирати.

Втім, за 30 років суди трактували ці законодавчі аспекти кожен по-своєму. Одні визнавали право на майно профспілок за державою, інші – за ФПУ.

Чому так відбувається? В Україні не було і досі немає закону, який би врегулював правовий статус майна громадських організацій колишнього Радянського Союзу. До слова, на цьому наголосив і Європейський Суд з прав людини.

Нагадаю, коли профспілки позивалися до держави у ЄСПЛ, він у своєму вердикті (від 9 жовтня 2018 року) наполегливо рекомендував Україні вжити всі необхідні заходи для того, щоб припинити аналогічні порушення і внести для цього зміни до українського законодавства.

Але, схоже, ЄСПЛ для нашої влади – не авторитет. Втім, не тільки цієї. Епопея з захопленням майна профспілок триває з каденції президента Януковича.

У 2012 році з’явився законопроект «Про правовий режим майна загальносоюзних громадських об’єднань (організацій колишнього СРСР)». Ініціатором виступив Кабмін, очолюваний Миколою Азаровим.

Далі з року в рік – документ змінювали і намагалися винести в Раду:
2015 рік – за прем’єрства Арсенія Яценюка,
2017 рік – за прем’єрства Володимира Гройсмана,
2020 рік – вже за прем’єрства Дениса Шмигаля.

Виступали ініціаторами й депутати – у 2016 році Ігор Луценко (законопроект 4336) і в 2019 – група «Слуг народу» (законопроект 2681).

При цьому ні компенсацій за те, що це майно 30 років утримувалося, ремонтувалося, покращувалося не передбачали. Тоді ці законопроекти не знайшли підтримки. Торік у грудні зареєстрували ще два законопроекти, які майже повністю кальковані з попередніх - 6420 та 6421. Й саме зараз, під час війни їх намагаються форсувати для прийняття нардепами.

Ініціатором виступив Кабмін. Але, схоже, не без «наполегливих» рекомендацій зверху. На засіданні уряду була присутня Галина Третьякова – головний лобіст законопроекту від монобільшості, й як не дивно головний автор антипрофспілкового законопроекту 2681, про який згадано вище. А під час розгляду документа профільним комітетом перший заступник міністра економіки Дмитро Кудін прямо сказав, що це – політичне рішення.

«Це питання піднімалося на нарадах в кабінеті Президента, потім Прем’єр – міністра. Зараз на політичному рівні вирішили прискорити роботу саме за цим напрямком», - сказав він у липні ц.р.

Ще один нюанс. З першого вересня влада анонсувала Велику приватизацію. Економічний експерт Данило Монін зазначає, що в даний момент, враховуючи бойові дії, що тривають, вартість будь-якого об'єкта в Україні мінімальна. "Але з урахуванням того, що держпідприємства, з ймовірністю, зазнають збитків, їх можна продати і за гривню", – каже він.

Чи не означає це, що під цей «шумок» хочуть за безцінь продати й діючі профспілкові майнові об’єкти? І тоді на вулиці опиняться тисячі українських біженців. Яких, до речі, крім українських профспілок підтримують і міжнародні партнери.

Федерація профспілок уклала дві масштабні грантові угоди щодо допомоги внутрішньо переміщеним особам: з Данським агентством профспілкового розвитку та за рекомендацією найбільшого профспілкового об’єднання Америки AFL-CIO з Благодійним фондом Corus International.

З урахуванням цього та допомоги від – Міжнародної організації праці, Міжнародної та Європейської Конфедерації профспілок, національних профцентрів Німеччини, Норвегії, Ізраїлю, Литви, США, Гуманітарний штаб ФПУ організував надання безкоштовного проживання і харчування десяткам тисяч вимушених переселенців в профспілкових санаторіях, на туристичних базах тощо.

Зараз стартує другий етап співпраці з іноземними фондами – програма розрахована на десятки мільйонів грн та триватиме до квітня 2023 року. І, погодьтеся, неможливо буде пояснити європейським та американським платникам податків, що донатять на підтримку біженців, чому їх добрі наміри та чималі гроші за недолугими чиновницькими рішеннями можуть розсипатись попелом.