Коли на останній хвилині додаткового часу дебютант української збірної Артем Довбик забив переможний гол у ворота шведів, багатомільйонна вболівальницька аудиторія країни поринула у безмежну ейфорію..
Коли на останній хвилині додаткового часу дебютант української збірної Артем Довбик забив переможний гол у ворота шведів, багатомільйонна вболівальницька аудиторія країни поринула у безмежну ейфорію. Промінь ласкавого сонечка у похмурому бутті переважної більшості населення України…
Здавалося, шалена критика після програшу Австрії остаточно зринула у химерне небуття разом з недолугими хейтерами і інтернетними дебілоїдами. Але… Шерше ля фам! Годі шукати, казкарка Лариса Ніцой завжди на бойовому «посту» у соціальних мережах. Минулого місяця взяла на мовний абордаж плейлист гравців нашої футбольної збірної - «манкурти» не включили до нього жодної української пісні. Звичайно, як можна слухати, приміром, Віктора Цоя, коли є невмирущі хіти Олі Полякової, Потапа або Монатіка?
Цього разу мовна фурія вирішила подзьобати молодого хлопця, який в останні дні став майже героєм нації. Ну не зайшла їй перемога, тому й придовбалася до автора вирішального голу. Задовбала!
Вона й раніше не дуже приязно ставилася до наших футболістів, називаючи їх «кінченими московітами». І коли почула, що Довбик на пресконференції «запалював» російською, поплутав «мовні рамси», визвірилася не по-дитячому. Затаврувала Артема «марсіянином» (геть іншопланетних зайд від нашої солов’іної!) і риторично поцікавилась, в якому вакуумі тримають йому подібних.
Зустрічне питання: з якої химерної субстанції виринають на світ Божий такі… членкині СПУ, з якого раю на землі? Та з селища Капітанівка Новомиргородського району і з СШ смт Голованівськ Кіровоградської області. Майбутня громадська діячка закінчила обласний педунівер, факультет співучої мови і літератури. Далі педогогиня викладала у міській школі. Недовго. У 1999 році переїхала до Києва. Десь там і перемкнуло…
Непересічний момент: 24 червня 2019 року пані Лариса була зареєстрована кандидаткою в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 117 (м. Львів, Франківський район) на позачергових виборах до ВРУ від НРУ. Все пішло догори дригом, якщо перефразувати Льва Толстого, у садибі Ніцоїв… Мешкає у Києві, йде в депутатки від міста - тезки російського класика і (витяг з біографїї) «станом на 2019 рік працює головою правління ПрАТ «Кіровоградрибгосп». Зі сторінки згаданого підприємства можна дізнатися, що розташоване у селі Аджамка по вулиці Радянська (а як це?), налічує аж три працівника, керівником є Ніцой Лариса Миколаївна – в.о.голови правління, бухгалтер… згадана вище особа. За освітою – філологиня і до дебету з кредитом має таке ж відношення як котик до слюсарної справи!
Компанія, очолювана «Страшним страховиськом» (назва казочки «Лариси Українки») для ненависних московитів, займалася справами, галактично далекими від просвітницьких реалій. Вирощуванням товарної риби, малька і личинки, продажем риби і рибопосадкового матеріалу. Приміром, коропа «Український лускатий» - 3500 грн. за 1 млн. шт.
Справа, звичайно, добра, але яке відношення мала (чи досі має) Лариса Миколаївна до специфічної справи, в якій не є фахівцем ні з якого боку луски? Можливо, берегиня дитячих казок перебувала в «аватарці» а-ля зіцголова Фунт із роману «Золоте теля», слугувала підставною особою і отримувала гроші на дурняк.
Ще одна цікава інфа: Лариса Ніцой – одна з трьох авторів театрального українсько-білорусько-російського (жах!!!) проекту – вистави «Ярик і дракон» для мінського театру «Зьніч», музику до якого написав… росіянин (ще одне жахіття!) Ілля Прудников. І не западло було співпрацювати?
Повертаючись до наших баранів, пардон, баранеси… Краще, якби після гіпотетичного програшу шведам до мікрофону вийшов гравець збірної у вишиванці: справжній патріот, гідний представник нашого спорту за кордоном, і на вишуканій державній мові знічено пробубонів в етері: «Звиняйте, не виправдали сподівань.То є так. Ми у дупі. Все буде Україна!»? І тремтливе серце пані Ніцой віртуально полетіло за всеосяжний небокрай, до Швеції – затьохкати в унісон зі щирим українцем! А Дмитро Гордон у програмі «Час з Головановим» сказав би: «Блин, опять просрали»…Клятий московіт!
На фіг тренуватися, розробляти тактичні схеми – всі за підручники з української! Головне - не перемога, а файне володіння державною мовою (щоб не було соромно за країну) та повний анафемний триндець ворожій кацапській.
Дивно, що бухгалтерка рибгоспу не розвинула болючу тему і грізно не поцікавилась: навіщо викликали до збірної Руслана Маліновського – як він, харцизяка, може грати в «Аталанті» разом з росіянином Олексієм Міранчуком? Ще й, напевно, ручкається із ним і навряд чи запитував повпреда країни-окупанта: «То чий Крим, Льошо?» Ну і борщ, звісно…
А чому пані Знайду Рибину У Каламутній Воді (за профілем роботи в рибгоспі) не почала метати ескападні ікряні блискавиці на адресу огидних статусно-футбольних запроданців – рекордсмена збірної України за кількістю зіграних матчів Анатолія Тимощука, який нині працює у тренерському штабі чемпіона Росії пітерського «Зеніта», знависніло не потурала Андрієві Шевченку, що його колишній партнер-нападник по національній команді Андрій Воронін теж перебуває на «ворожій території» - в московському «Динамо»? Втім, до Шеви у мовної німфоманки питань безліч…Чому головний тренер дає гравцям настанови російською і дозволяє їм спілкуватися у роздягальні й на полі мовою окупантів? Знов за рибу гроші!
Бальзам на зранену душу Лариси Миколаївни: до збірноЇ не запросили гравців вищезгаданих московитських команд - Ярослава Ракицького (зрадливий марсіянин з космічного вакууму не співав гімн нашої неньки!) та Івана Ордеця (який наівно очікував на запрошення). До речі, Ракицький під тиском національно-свідомих патріотів відмовився виступати за збірну. Звичайно, Шевченко міг переконати його змінити рішення (один з кращих гравців чемпіонату Росії, який володіє здатністю довгим першим пасом розрізати захисні мури супротивника – знахідка для будь-якої команди), але тоді Андрій Миколайович міг потрапити на сайт «Миротворець» і стати об’єктом переслідування «світоча нації» (під патронатом СБУ) Сергія Стерненка…
Від карми не втечеш: за мовні витребеньки рідної неньки прилетіло доньці Лесі – безсоромні інтернетні аферюги ошукали тезку культової вітчизняної поетки на 6 тисяч гривень. Безсумнівно, кляті падлюки – російськомовна погань, яка чатує у теренах елетронного безмежжя на довірливих нащадків справжніх титанок національного Відродження, майбутніх святих членкинь Пантеону Національного Звільнення від зайвих проявів розумової діяльності.
Мораль чергової олігофренічної ескапади Лариси Ніцой знаходиться у напрочуд влучній назві однієї з останніх казок непересічної спадкоємиці культових велетів національного духу - «Навіщо песикові гавкати»?
Краще, пані Ларисо, діставайте вудки, беріть Андрія й діточок і нумо до Аджамки рибалити – мальок вже підріс! Це значно краще, ніж залазити в черговий мовний офсайд. Колись можна й на червону картку нарватися – виженуть під три чорти з інформаційного поля у звичний – провінційний. До рідних пенатів, першою дамою на селі! Гав-гав… Скільки заманеться. У чистому полі. Подалі від московитів. З текстом Конституції України, що гарантує «вільний розвиток, використання і захист російської…» Тому будь-який громадянин України має право (вільно і де забажає) використовувати російську мову згідно статті 10 Основного Закону. Який має вищу юридичну силу, на відміну від неконституційного «мовного закону».
Стосовно ж захисника Лариси Ніцой – мовного омбудсмена Тараса Кременя, який, на хвилиночку, заробляє в середньому за місяць 65 тисяч гривень (за який хрін?!)... Краще Ярмоленка – відповідь Шевченку (під час гри зі шведами) на фразу тренера: «Закрий рот», не скажеш!
Юрій Лукашевський
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.