Вона не має нічого спільного із реальною реформою медицини. Орієнтуючись на закордонні зразки, вона не брала до уваги особливості України, її густоту населення, кваліфікацію лікарів та навіть “звички” людей. Реформа зовсім не підкріплена юридично, економічно та інформаційно. За цією реформою ховається закриття медзакладів та зубожіння лікарів. Внаслідок реформи вузькопрофільні лікарі (офтальмологи, урологи, невропатологи та ін.) одержують зарплату на рівні молодшого медперсоналу, значно меншу порівняно із сімейними лікарями, терапевтами, які укладають “електронні декларації” з пацієнтами.
Така ситуація негативно впливає на спеціалістів, які хочуть нормально жити
і заробляти у своїй країні, та не мають змоги це робити. Доволі часто, а з роками
навіть сформувалася негативна для України тенденція, що наші лікарі їдуть
працювати за кордон. Вони професійні. Тому їх чекають у Європі, де пропонують
значно кращі умови роботи та заробітну плату. Звичайно, кожна реформа викликає спротив новому, але можливо все
склалося б інкаше, якби прислухалися не тільки до думки чиновників, а й до
думки лікарів, які працюють у закладах охорони здоров’я. А також була адекватна
комунікація між МОЗ і практичними лікарями. Саме практичні лікарі могли б
підтримати ініціативи МОЗ, яким протидіє стара номенклатура. Але замість
комунікації зневага і відсутність відповідей на запитання.
Тому ця реформа наразі малодієва і потребує значного доопрацювання! У багатьох
європейських країнах медицина страхова, що має багато переваг. Наприклад у
Франції медичне страхування існує як частина соціального страхування. Всі, хто
працюють, обов’язково мають соціальну страховку та медичну страхову карту для
себе та своєї родини. Частково оплату страхування може брати на себе роботодавець.
Погодьтеся, коли медицина має декілька джерел фінансування, то така тенденція є
позитивною для розвитку медичної галузі. На власному прикладі переконався, що
європейці можуть пишатися матеріально-технічною базою, яка є в медзакладах, а
українці – професіоналізмом лікарів.
Так сталося, що коронавірус, яким я перехворів понад два місяці тому, дав
суттєві ускладнення, які наздогнали мене у Франції, в Страсбурзі, коли я брав
участь у сесії Парламентської асамблеї ради Європи.
На власному досвіді довелося побачити і відчути переваги й недоліки французької
медицини, а особливо – страхової. Адже страхова компанія захищає з одного боку
лікаря, з іншого – пацієнта. Зауважу, що лікарі у Франції поставили мені
неправильний діагноз. Лікар, до якого я потрапив в Україні навіть без
серйозного обстеження на основі перших симптомів поставив абсолютно правильний
діагноз. Наші лікарі більш професійні напевно через те, що вони звикли
працювати в таких спартанських умовах.
Переконаний, що медичну реформу варто удосконалити, ввівши
обов’язкову медичну страховку абсолютно для всіх.