Сьогодні видатному українському поету та дисиденту Василю Стусу могло би виповнитися 83 роки
Він не дожив кілька років до здобуття Україною Незалежності. Стус був репресований радянською владою, яка бачила в його творчісті небезпеку для себе.
Його вірші були заборонені та частково знищені, а він сам був політв'язнем і загинув у таборі ВС-389/36-1 біля села Кучино, Пермського краю, РРФСР 4 вересня 1985 року. Радянська влада та її поплічники вбили Стуса, але пам'ять про нього та його творчість живі й сьогодні.
Сто років як сконала Січ.
Сибір. І соловецькі келії.
І глупа облягає ніч
пекельний край і крик пекельний.
Сто років мучених надій,
і сподівань, і вір, і крові
синів, що за любов тавровані,
сто серць, як сто палахкотінь.
Та виростають з личаків,
із шаровар, з курної хати
раби зростають до синів
своєї України-матері.
Ти вже не згинеш, ти двожилава,
земля, рабована віками,
і не скарать тебе душителям
сибірами і соловками.
Ти ще виболюєшся болем,
ти ще роздерта на шматки,
та вже, крута і непокірна,
ти випросталася для волі,
ти гнівом виросла. Тепер
не матимеш од нього спокою,
йому ж рости й рости, допоки
не упадуть тюремні двері.
І радісним буремним громом
спадають з неба блискавиці,
Тарасові провісні птиці —
слова шугають над Дніпром.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.