В 2020 році коронавірус змінив життя кожного з нас. Але є в Україні групи
людей, по яким він вдарив особливо боляче. Серед них, зокрема, ромська громада.
Бідність, неосвіченість, безробіття, дискримінація за етнічною ознакою – це
постійні супутники повсякденного життя ромів. Так було і до пандемії, але
COVID-19 загострив усі ці проблеми.
Чому роми особливо вразливі до
коронавірусу?
По-перше, роми - це багатодітні родини, які живуть у великому скупченні,
часто в неналежних санітарних умовах, які сприяють поширенню інфекцій.
По-друге, дорослі та діти без належного харчування мають ослаблений
імунітет і не можуть протистояти хворобі.
По-третє, значна частина ромів не має доступу до медичних послуг. В тому
числі через відсутність паспортів. Це блокує для них підписання декларацій з
сімейними лікарями.
35% ромів не працюють, а інші працюють неофіційно і заробляють копійки. Тому
через коронакризу саме ромів звільняють з роботи першими. Тотальна бідність не дозволяє
придбати засоби захисту та ліки.
Також ще більше ускладнився доступ до освіти. Якщо раніше початкову освіту
отримували 20-30% ромських дітей, то з переходом на дистанційний формат у них
забрали можливість навчатися. Бо у ромів, як правило, немає комп’ютерів,
смартфонів та інтернету.
Сплеск домашнього насильства, що стався в умовах карантину, особливо
позначився на ромах. Причому, жінки ромської національності не звертаються до
правоохоронців, тому вони - постійні жертви агресії своїх партнерів.
І все це супроводжується зростанням ксенофобських настроїв в суспільстві,
що нагнітаються через мову ворожнечі, в тому числі деякими посадовцями та
політиками.
Наразі проблему впливу пандемії на ромську громаду підняли на вищому
державному рівні – відповідну доповідь презентував Уповноважений Верховної Ради
з прав людини. В ній не лише констатація сумних фактів, але й конкретні
пропозиції до різних державних установ та відомств. В тому числі і до
парламенту.
Як народний депутат та керівник парламентського Комітету з питань прав
людини, готовий докласти максимум зусиль, аби змінити законодавство так, щоб
воно захищало права ромів в цей непростий час.
Одним з пріоритетів має бути паспортизація ромів і ліквідація будь-яких перешкод
на цьому шляху. Наприклад, звільнення ромів від сплати судового збору у
справах, які стосуються їхнього документування. Влітку парламент вже ухвалив
закон про права апатридів. В ньому, зокрема, є норма про звільнення від сплати
судового збору у випадках оскарження рішень Державної міграційної служби про
відмову у визнанні особою без громадянства. Аналогічний принцип можна
застосувати і до представників ромської громади.
Важливо, аби у процес включились усі гілки та рівні влади. В 2020 році
завершується дія Ромської стратегії, і наразі їй на
заміну формується новий документ. Захист від COVID-19 слід туди інтегрувати в
якості невід’ємного напрямку роботи. Але найважливіше, щоб ця стратегія та усі
нормативні акти, які з неї випливатимуть, реально виконувались, а не залишалися
просто деклараціями.
Інтеграція ромської громади до українського суспільства – це не проблема
ромів, це наша спільна проблема. Й вирішувати її повинні усі ми разом,
об’єднавши зусилля та керуючись принципами поваги до прав людини.