Між війною та перемогою або майбутнє України

На початку червня КМІС опублікував дослідження, щодо суспільно-політичних орієнтацій населення України.

Соціологія стверджує, що 40,9 % готові підтримати б чинного главу держави, далі йде Петро Порошенко з 15,7%, Ігор Смешко - 9,2%, Юрій Бойко - 8,9%, Юлія Тимошенко - 8,7%, Віктор Медведчук - 6,4%, Олег Ляшко - 4%, та Святослав Вакарчук трохи більше за 1% (опитування проводились з 26 по 30 квітня).

В партійній соціології тенденції подібні: майже 30% респондентів готові підтримати правлячу партію - «Слуга народу», 15,8 % - за партію Медведчука, 13,5% - за партію «Європейська солідарність» - Порошенко, 11,6% - за "Батьківщину" Юлії Тимошенко, 4,9% - за «Радикальну партію Ляшка», 6,9% - за «Силу і честь» Смешко, за позапарламентську «Свободу» готові голосувати 4,7 %, а парламентський «Голос» підтримують 2,8% .

Через рік після обрання на посаду президента Володимир Зеленський зберігає стабільну особисту підтримку серед виборців, а його партія не втратила довіру. Політичнийфеномен Зеленського мають досліджувати не тільки політологи та історики, а можливо психіатри і психологи. Проте, пропоную звернути на другу частину дослідження КМІС, а саме порівняння рейтингу довіри до Петра Порошенка та Віктора Медведчука.

Перший політик позиціонував себе, як патріот та захисник всього українського, як той, хто боронить Україну від країни агресора. Проте майже 50 % опитуваних українців стверджують, що Порошенко наживався на війні, яку не хотів завершувати, грабував та обманював українців. Лише 23% підтримали твердження, що Порошенко є патріотом.

Другий політик, якого часто називають проросійським, на думку 30% опитуваних докладає зусиль для встановлення миру.

Соціологія та голосування не встановлюють правду, авідображають суспільні настрої та бажання. Нагадаю, що питання війни на Донбасі є головним для громадян України. Понад 49% переконані, що країна має розвивати економіку, а не перемагати у війні. Тобто вся виборча кампанія п’ятогопрезидента просто не сприймалась половиною громадянин України.

Таким чином, Порошенко - це патріот лише на рекламних плакатах, а в уяві громадян є тим хто розпалює війну в особистих інтересах. Натомість, демонізований фейсбуком Медведчук сприймається пересічним українцем, як конструктивний політик, який прагне встановити мир.

Впевнений, що історія, а не тенденційна політологія сьогодення розставить все на свої місця. Однак, електоральні вподобання українців свідчать про інше. Порошенко асоціюється із зароблянням на війні, а Медведчук сприймається як миротворець. Важливий нюанс - виборці Зеленського ставляться до Медведчука з більшою прихильністю, ніж до Порошенка. Саме тому, як свідчать більш пізні дослідження КМІС та Центру Разумкова, голоси тих, хто розчарувався в Зеленському та "слугах народу", переходять до партії Медведчука. Наприклад, за оцінками Центру Разумкова, у ОПЗЖ вже 21,8 %.

Тому, як бачимо, політика "ховати голову в пісок" та робити вигляд, ніби нічого не відбувається, Зеленському все більше не допомагає. І якщо президент не відповідає на відкритий лист Медведчука, то скоріше за все робить гірше в першу чергу самому собі.