Фуфломіцини «від дверей до дверей»

Що може нам доставити кур’єр в коробочці з-під ліків?

Всі ми, за класикою, знаємо, в якому напрямі завжди веде дорога «вимощена добрими намірами». Так і у цій «карантинній» історії, яка розпочалася в Україні ще у березні, зі стартом загальнонаціонального карантину.

В її основі були дійсно добрі наміри керівника МОЗ Максима Степанова й очільника Уряду Дениса Шмигаля. Тоді Кабмін, йдучи назустріч громадянам, які не могли (за відсутності громадського транспорту й міжміського сполучення) самостійно дійстатись до аптек за лікарськими препаратами, ухвалив Постанову №220 «Про внесення змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів)», затверджених свого часу відомою Постановою КМУ від 30.11.2016р. №929.

Ці урядові зміни до Постанови 929 дозволяли у період карантину доставляти ліки людям, які не могли прийти до аптек за необхідними їм ліками. Йшлося насамперед про те, що аптеки мають право долучити на договірній основі поштових операторів для забезпечення відповідної адресної доставки.

Хороша справа й дійсно актуальна ініціатива у період карантинних обмежень. Проте урядовці не врахували один важливий аспект. А саме – те, що злочинність у нашій країні є значно більш організованою та функціональною, аніж державні інституції. Тому у підсумку і вийшло так, що початково добрі наміри почали прокладати українцям, за класикою жанру, «дорогу до пекла».

Отже, пішло-поїхало. Швидко, немов «чортики з коробочки», в нашій країні з’явилися з десяток сайтів-посередників з «доставки ліків», а гроші з кишень «маленьких українців» потоками пішли до гаманців заповзятливих ділків. Що в дійсності доставляли людям під  виглядом ліків – відомо лише самим авторам цих численних тіньових схем:

1.    Контрафакт. Чи можливо «у дорозі» замінити придбаний людиною оригінальний медпрепарат на якийсь фуфломіцин, виготовлений у «підпільному цеху»,  підвалі, гаражі? На превеликий жаль, відповідь ствердна. Чи скористалися таким державним послабленням злочинці-контрафактники? Питання ще відкрите, але відповідь на нього ми, напевне, знаємо.

2.    Спиртовмісне – алкоголікам, кодеїновмісне – наркозалежним. Чи спростив цей карантинний сервіс безконтрольної адресної «доставки ліків» доступ хімічно залежним українцям до речовин, які їх повільно вбивають? Безумовно так. А ще – поставив під загрозу безпеку та здоров’я  дітей і підлітків, яким може бути цікаво «просто спробувати».

3.    Отруєння замість лікування. Як перетворити будь-які ліки на отруту? Це нескладно. Достатньо просто порушити встановлений для них температурний режим, змінити умови зберігання і транспортування. Ви, часом, не замислювались, чому кур’єри сервісів «Глово» або «Кабанчик» не мають дозволу на перевезення, наприклад, молока? А тепер замисліться над тим, в якому хімічному стані вони можуть привезти вам  лікарські речовини.

4.    Згубне самолікування. Світові стандарти безпеки пацієнтів суворо регламентують: про доставку рецептурних препаратів навіть мови не може бути! А це – серцеві засоби, гормоновмісні ліки, антибіотики… Подібні препарати мають відпускатись винятково в аптеках, на підставі рецепту лікаря і – фахівцями із фармацевтичною освітою, які вміють прочитати лікарський рецепт. А що ж зараз у нас? А в нашій країні сьогодні цим займаються кур’єри-доставники, і це, насправді, може бути будь-яка людина.

Зрозумілим є інтерес окремих ділків-схемників, які сьогодні вельми прибутково займаються доставкою медпрепаратів без ліцензії на роздрібну торгівлю лікарськими засобами, – закріпити і максимально продовжити для себе цю «історію успіху». Зараз кілька бізнесменів-«продажників» та операторів-поштовиків розгорнули активну піар-компанію, закликаючи державну владу дозволити дистанційну торгівлю та доставку ліків на постійній основі. Подейкують, що декілька «простимульованих» нардепів вже «склепали» відповідний законопроєкт.

Але це їхній бізнес-інтерес, який не має для них жодного стосунку до нашого здоров’я та безпеки. Тому про захист власного здоров’я мусимо подбати ми самі. Й найперше –  привернути до цього увагу державно уповноважених «народних слуг». Шановні панове Степанов, Шмигаль, Радуцький, Зеленський! Ви на чиєму боці у цьому суспільно значущому питанні?

Звичайно, світ прискорено модернізується, важливі сервіси стають все ближчими, простішими й доступнішими для людей. І Україна теж не виняток в цьому глобальному процесі. Але ж і світовою нормою є ключова роль аптек, провізорів та фармацевтів у забезпеченні населення ліками! Так, за висновком авторитетного експерта галузі, голови правління Аптечної професійної асоціації України (АПАУ) Ігоря Червоненка, дистанційна торгівля ліками в Україні насправді  має всі шанси на розвиток у контексті провідних світових трендів. Проте впроваджувати її треба цивілізовано, осмислено та поетапно.  

Як рекомендує голова правління Споживачів медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів Владислав Онищенко, у цьому питанні Україні варто врахувати досвід європейських країн.  Так, у Євросоюзі діє директива 2001/83/ЄС Європарламенту та Ради ЄС від 06.11.2001 «Про звід законів щодо лікарських засобів для людини». Вона регламентує створення єдиного переліку інтернет-аптек та єдиного переліку лікарських засобів – усе прозоро й зрозуміло. Україна теж може розробити і впровадити подібні директиви.

Але над нормативним врегулюванням питання дистанційної торгівлі ліками треба серйозно працювати, натомість скасувавши впроваджені у березні тимчасові зміни до Постанови КМУ 929. Слід концептуально визначити, які зміни необхідно внести до чинного законодавства України, аби окреслити відповідальність за такий вид господарської діяльності і встановити, хто насправді має цим займатися в Україні. Слід також посилити кримінальну відповідальність за незаконне втручання неліцензованих суб’єктів у процес доставки ліків і,  зрештою, деталізувати можливість доставки ліків виключно аптеками, аби максимально захистити кожного з нас – як споживача лікарських засобів.

Чому я декілька разів повторила, що доставляти ліки мають винятково аптеки?

Все дуже просто: бо вони несуть відповідальність. Вони цінують власну репутацію й ліцензію, тож чітко дотримуються ліцензійних умов. Вони знають та ретельно дотримують у своїх приміщеннях і при доставці ліків нормативи їх температурного режиму й зберігання. В аптеках працюють кваліфіковані фахівці-фармацевти з університетською освітою, – і вони, як мінімум, виконують «першу заповідь» галузі: «Не зашкодь!».

Було б незайве, якби таким принципом, хоч зрідка, керувалися і наші можновладці, ухвалюючи суспільно чутливі рішення.