Більше, до 2014 року вони видавались очевидними для переважної більшості громадян України, незалежно від політичних вподобань та геополітичних орієнтацій.
Проте, після 2014 слухати хор Александрова стало небезпечно. Українські спецслужби відкрили мистецький фронт, депутати запропонували мовний патруль. Сивочолий гетьман Петро, як «цинічний Бандера», поставив перед українцями тоталітарну вимогу: «Особисте означає політичне. Твої приватні смаки визначають твої політичні переконання! Думай та обирай!».
В Facebook вже багато хто пише, як вся ця історія з повісткою ДБР виявила, що пан Порошенко насправді є шанувальником російської культури. Вчорашня виставка картин продемонструвала реальне обличчя власника Roshen (до речі, колишньої «кондитерської фабрики ім. Карла Маркса») - естетично та культурно Петро Олексійович Порошенко занурений в «русский мир» по самі вуха. Погодьтесь, що колекціонування картин Васнецова, Коровіна, Сурікова свідчить про наявність смаку та грошей, але чомусь український політик вкладає в твори російських художників, а не українських.
На плакатах «армія, мова, віра», а в особистій колекції Рєпін з Айвазовським.
З іншого боку, пропоную подивитися на декларацію Віктора Медведчука, у якій зазначається, що він є власником колекції українських стародруків (це видання, надруковані від початку друкарства в XV сторіччі до 1830 року), а також рідкісних та унікальних українських книжок ХІХ та ХХ ст. Тобто, виявляється, що український політик, якого демонізують та звинувачують в усіх смертних гріхах, цінує та збирає пам’ятки української інтелектуальної історії. Вдумайтесь, Віктор Медведчук є власником першодруку «Енеїди» Котляревського – книги, з якої починається літературна українська мова.
В українських політиків завжди була проблема із смаком та геополітичним вибором. Однак, виявляється, що хтось тільки на словах захищає мову та проповідує рух у НАТО, а коли справа стосується гаманця, то інвестує туди, де вигідніше. Особисто мені вся ця історія в черговий раз показала, що публічний імідж людини може на 100 % відрізнятися від його істинного обличчя.
Думайте, естетичні смаки політиків мають значення.