Слабкі беруться за зброю (саме у цьому криється природа тероризму - тому що по-іншому їх не чують). Сильні готові йти на компроміси. Це ази комунікативних аксіом, вони повторюються у кожному підручнику. Проте, сказане вище досить непросто втілити у реальності, як то кажуть, на практиці.
Одночасно з цим, у Мінську було ухвалено рішення про створення Консультаційної ради (між Україною та представниками ОРДЛО). Наслідком цього стала заява 56 народних депутатів фракції "Слуга народу", депутати правлячої партії назвали дії голови Офісу президента Андрія Єрмака зрадницькими і такими, що легалізують сепаратистів. Правда, станом на сьогодні приблизно 5-7 депутатів вже видалили цей пост / свою сторінку на Facebook.
На фоні розколу фракції "Слуга народу" через методи мирного врегулювання, пропозиція Віктора Медведчука про діалог на рівні парламентарів Росії, Німеччини, Франції та України набуває нового значення. Адже, виявилось, що у середині "монобільшості" є ціла фракція з цілком відмінним баченням щодо припинення війни на Донбасі. Тобто, всім нам потрібний ширший та глибший діалог на рівні депутатів парламентів – тобто, представників народу - а не кулуарні домовленості між представниками президентів або канцлерів.
Відкритість та діалог, здатність чути інших – це ознака демократії та європейського вектору розвитку. Як виглядає парламентаризм у Росії, всі знають, але традиції парламентської демократії у Франції або Німеччині налічують сотні років. Думаю, якщо французам імпонує міжпарламентський діалог між країнами "нормандської четвірки", офіційному Києву варто дослухатись, навіть якщо автором ідеї є Віктор Медведчук.
Зрештою, європейські парламентарі не цураються зустрічатися з одним із лідерів української опозиції. Якщо ми рухаємось у напрямку Європи, це означає чути та йти на компроміси, а не ігнорувати іншу сторону.