Чому не відпускали наших в'язнів

Подивившись і послухавши їх за ці дні, я зрозумів, чому він взяв їх у заручники і чому тримав.

Тому що в’язні у російській тюрмі довкола Сущенка починали говорити українською мовою. І на пропозицію власноруч написати угоду про співробітництво з адміністрацією буцегарні, Роман відповів, що він журналіст, і пише статті, а це - не його жанр.

Тому, що Карпюк виніс тортури струмом. І коли дивишся на нього у 2019 році, немов бачиш наших незламних повстанців, розісланих по таборах минулого сторіччя. І фсбшникам він говорив у вічі: «Вы очень низко пали по сравнению с КГБ».

Тому, що посмішка Балуха така ж щира і відкрита, як була. «Якби хтось мені сказав тоді, що я через це все пройду, я б сказав, що я не зможу. Але бачите, якось вийшло».

Тому, що «невловимий Джо» Кольченко на пропозицію попрацювати у тюрмі відповів співробітникам ФСІН: «А які умови праці? Яка заробітна плата?». Тому що він схуд на 10 кілограмів за три дні, підтримавши голодування Сенцова.

Тому, що моряк Андрій Ейдер після полону каже, що «вилікується і планує повернутися на службу».

Тому що Сенцов все сказав: «Навіть зі звільненням останнього нашого полоненого, боротьба не закінчується. До перемоги ще далеко. Ворог сильний і здаватися не збирається. Але перемога обов`язково буде за нашою країною. У нас немає іншого вибору. Слава Україні!»

І як один користувач, «Пан Будист», дотепно зауважив у Твіттері: «Сенцов - це бекап духу майдану на флешці, яку ми думали, що загубили».

Політв’язнів не варто ідеалізувати, звісно. Вони живі та дуже різні люди. І так, щоб потім хтось у комусь не розчарувався, не буває.

Але конкретно зараз, особисто я отримав якийсь колосальний заряд енергії, оптимізму і волі до боротьби, просто послухавши їх. Не пам’ятаю, коли мене востаннє щось настільки надихало боротися далі.

І от саме тому він їх схопив і тримав. Саме за цей дух боротьби, цю волю, цю здатність сміятися в обличчя негідникам.

Як можна програмувати поразку України та нагнітати зневіру і апокаліптичні настрої про те, що всі всіх здали? Невже історія п`яти років нічому не вчить? Давайте культивувати волю до перемоги, а не волю до поразки.

Україна не здалася, не здається і не здасться. Так, як не здалися і не здаються вони і ті, що досі за ґратами. Ті, кого ми теж одного дня обов`язково звідти витягнемо.

Слава Україні!