Конфлікт в адвокатурі. Як все починалось

Ні - Міністерству адвокатури

        Початок . 2016 рік.   Інформуємо читачів про чергову спробу Національної асоціації адвокатів  перешкодити професійній діяльності майже шеститисячній спільноті адвокатів міста Києва. Маючи на меті призначити на посади в органах адвокатського самоврядування міста Києва підконтрольних НААУ осіб, для здійснення тиску  адвокатів міста Києва перед звітно-вибочим з’їздом НААУ,  ігноруючи рішення установчої конференції адвокатів міста Києва  2012 року про обрання органів адвокатського самоврядування, наступних щорічних конференцій адвокатів міста Києва, які приймали та затверджували звіти органів адвокатського самоврядування,  11 червня 2016 року Рада адвокатів України, після, начебто проведеної перевірки спеціальної комісії РАУ( відеозапис якої Ви можете переглянути на нашому сайті KMKDKA.com), умисно викривляючи факти та замовчуючи про надання офіційних документів, свавільно вирішила втрутитися в повноваження та компетенцію адвокатів регіону, змінити на власний розсуд та для власної користі особовий склад органів адвокатського самоврядування.

                   Прийняті 11 червня 2016 року рішення суперечать ст.ст.45,47,55, Перехідним положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та не  створюють правомірні юридично значущі наслідки. Крім того, має місце грубе втручання у компетенцію вищого органу самоврядування адвокатів регіону – конференцію адвокатів міста Києва.

                    Починаючи з 19 листопада  2012 року, тобто, з моменту свого заснування, НААУ має повну і детальну інформацію щодо діяльності органів адвокатського самоврядування адвокатів міста Києва, отримує кошти від складання іспитів та членські внески адвокатів, тому                    намагання дискредитувати рішення КДКА м.Києва є безпідставним та свавільним, спростованим офіційними документами , скерованим на емоційну дестабілізацію адвокатської спільноти Києва перед черговим всеукраїнським з’їздом та обранням  на ньому  нового складу керівництва Національної асоціації адвокатів України.

                       Слід зазначити, що за чотири роки роботи діючого складу керівництва НААУ стан в українській адвокатурі значно погіршився. Гарантовані законом професійні права адвокатів не знаходять належної реалізації та захисту уповноваженою професійною організацією. Звертаючись до міжнародних установ , таких як Організація об’єднаних націй, керівництво НААУ демонструє власну неспроможність відстоювати інтереси сучасної демократичної адвокатури, а дії, пов’язані з дискредитацією реально  працюючих в інтересах адвокатів  органів адвокатського самоврядування, силовий недопуск адвокатів на власний з’їзд , свідчать про відсутність у діючих керівників НААУ   позитивних загальнокорисних для адвокатської спільноти спрямувань та стратегії розвитку української адвокатури в умовах реформування правової системи.   

                   В свою чергу столична адвокатура має стратегію розвитку до реалізації якої запрошуємо усіх українських адвокатів:

                    Роль та значення  інституту адвокатури у демократичному суспільстві визнана усіма цивілізованими країнами світу.

                Зміни до Конституції України посилили роль адвокатури  не тільки в системі правосуддя , але й позасудовому захисті прав та свобод людини.

                Усвідомлюючи суспільне значення професії, адвокати вважають:

1.     Професія адвоката є незалежною. Незалежність  повинна гарантуватися державою через реальні механізми відповідальності посадових і службових осіб, які порушують  професійні права адвокатів .

2.     Професійний імунітет, права  адвоката, закріплені у Законі України « Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , повинні належним чином кореспондуватися з процесуальним законодавством. Так, зокрема, потребують змін та доповнень положення Кримінального процесуального кодексу України в частині  спеціальних вимог щодо заходів забезпечення кримінального провадження відносно адвоката.

3.     Основоположним в діяльності адвоката є принцип лояльності.  Захист законних прав та інтересів клієнта є домінантою. Дії адвоката повинні відповідати формулі « що не заборонено, те дозволено». Тому потребує законодавчого закріплення наступні положення:

а) особа адвоката не повинна ототожнюватися з  особою клієнта. Публічні оцінки особи адвоката у зв’язку із здійсненням захисту і представництва клієнтів є неприпустимими, та мають тягнути належну відповідальність.

б) непорушність адвокатської таємниці повинна бути аксіомою для правоохоронних органів.  Відповідальність за порушення адвокатської таємниці має носити реальний характер.

в) неприпустимим є посилення відповідальності адвоката за вчинення дій, які пов’язані з реалізацію законних, у тому числі процесуальних прав і повноважень захисника і представника.

4. Законодавче закріплення адвокатської монополії може сприяти посиленню системи правосуддя, проте, з метою досягнення суспільного інтересу, така новація повинна бути належним чином збалансована  реальним забезпеченням державою доступу до правосуддя незахищеним верствам населення шляхом розширення системи безоплатної правової допомоги, категорії справ, у яких допускається само представництво та представництво штатними юрисконсультами.

5.  В контексті адвокатської монополії уніфікація професії повинна відбутися без якісних втрат у значенні та довірі суспільства до інституту адвокатури.

6.  Законодавче реформування адвокатури повинно бути спрямоване на посилення ролі інституту адвокатури без надмірного зарегулювання адвокатської діяльності.

7. При визначені компетенції органів адвокатського самоврядування законодавчий акцент повинен бути зроблений на  корисність та доцільність функцій останнього  у сприйнятті  кожним адвокатом. Органи адвокатського самоуправління повинні служити адвокатурі в цілому через покращення умов професійної діяльності для кожного адвоката.

8.   Не є доцільною  надмірна централізація функцій  органів адвокатського самоврядування.

9. Враховуючи роль адвокатури у належному функціюванні судової системи, зацікавленості у незалежності судової влади, безумовній спроможності останньої на виконання конституційних функцій, вважаємо за необхідне акцентувати увагу на забезпеченні  законодавчої виваженості у ході реформування судової системи, у тому числі, недопущення звуження прав та гарантій для професійних суддів,  відповідності гарантій незалежності  міжнародним стандартам, зокрема, але не виключно щодо забезпечення принципу змагальності при вирішенні питань про дисциплінарну відповідальність суддів,   обсягу та підстав оскарження рішень дисциплінарних органів. Питання оцінки судових рішень та  відповідальності судді не можуть перебувати у віданні органів досудового розслідування, виходячи з принципу змагальності сторін у судовому  процесі. Суд не може здійснювати якісне правосуддя , перебуваючи під тиском кримінального переслідування або загрозою такого тиску.     

      10. Адвокатура, як важливий елемент правової системи, зобов’язаний пропонувати та публічно висловлювати  власну думку щодо законопроектів, які впливають на охоронювані законом  свободи, права  та інтереси громадян.

Адвокатура має потужний інтелектуальний  потенціал та спроможна надати суб’єктам законодавчої ініціативи допомогу, спрямовану на удосконалення процесу законотворчості.

Системна законопроектна робота у сфері захисту прав та свобод громадян  є одним із завдань сучасної адвокатури.

11. Адвокатура зобов’язана сформувати в суспільстві власний позитивний імідж, відновивши довіру до системи правосуддя, закону та права.

12. Адвокатура має стати належним комунікатором між суспільством та державою в питаннях захисту прав та свобод громадян.

         Усі ці завдання є досяжними для сильної адвокатської спільноти.