Без запобіжника

27 августа 2019, 15:41
4
401
Без запобіжника

Українська адвокатура сьогодні

Створення системи органів самоврядування у професійних спільнотах останнім часом набуло законодавчого тренду. Такий рух можна тільки вітати, оскільки спрямування законодавців на делегування функцій регулювання соціально значущих професій, таких як адвокати, лікарі, будівельники  має свідчити про достатню зрілість професійної спільноти для самовизначення та самоконтролю. Самоврядування чудова школа демократії для суспільства, яка стимулює саморозвиток та зростання професійних можливостей. Проте, світовий досвід доводить, що самоврядність без законодавчих запобіжників від самоврядного свавілля становить не меншу суспільну загрозу  демократичним цінностям, ніж бюрократична зарегульованість незалежних професій.

                    Саме це відбулось з сучасною українською адвокатурою.

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» 2012 року імперативно створивши в українській адвокатурі, яка тільки за двадцять років до цього вийшла з системи радянських колегій, організацію з автоматичним (обов’язковим) членством, яка раптово ,  примусово,  об’єднала усіх старих та нових адвокатів, начебто , для посилення незалежності професії, наразі поставила кожного під авторитарну сокиру настроїв та  власних уподобань декількох осіб, методи діяльності ( а фактично управління) 40 000 незалежних професіоналів надзвичайно далекі від демократичних принципів самоврядності.

                   Організація створювалась для підтримки авторитету професії та усіх адвокатів. Адвокати розраховували на розум , виваженість керівників організації та спрямованість на позитивні цілі. Не сталось.

                  Фактично організація розпочала свою роботу з розправи над  опозицією. Увесь 2013 рік Національна асоціація адвокатів України в особі діючого керівництва була зайнята дисциплінарними справами не згодних з методами керівництва. Незгодних позбавили адвокатського статусу, тобто, позбавили професії, засобів до існування , клієнтів – захисту та представництва.

                   З адвокатури викинули найбільш активних, тих, хто мав досвід незалежності.

                   Це була показова страта, щоб іншим не кортіло. Протягом 2013-2014 років працювала Міжнародна комісія юристів, представники 28 країн, які зазначили у своєму звіті: ситуація в адвокатурі України є загрозливою для професії, самоврядність перетворилась на авторитарне свавілля, у законі відсутні законодавчі запобіжники захисту адвокатів від зловмисних дій власної організації.   

                 Проте, міжнародні поради та висновки для керівництва НААУ зайві. Переслідування продовжуються. До адвокатів почали застосовувати фізичну силу.

                    Помилка закону: дієвим механізмом залякування від опозиційних думок, та , навіть від законних вимог про належну роботу організації, є дисциплінарна відповідальність адвокатів. При цьому у дисциплінарної комісії є право прийняти рішення про позбавлення адвоката роботи без нього, без пояснень, з причин, які зовсім не пов’язані з професійною діяльністю. При цьому рішення про таке позбавлення набуває чинності негайно після його прийняття. Тобто у судове засідання адвокат заходив, як захисник, а через годину, раптово за  заочним рішенням такої комісії, уже не є адвокатом-захисником. Що робити суду, який на підставі цього судового засідання виніс вирок, можливо, виправдовувальний, як скористається цим обвинувачення? Що робити в даному випадку підзахисному адвоката, якщо  цьому засіданні його засудили, чи порушено його право на захист?  Відповіді на ці запитання у закону відсутні. А бути вони повинні.

                Що треба змінити: законодавчо запровадити, що рішення про дисциплінарну відповідальність адвоката( іншого професіонала, який входитиме до новостворених саморегулівних організацій) набуває сили після проходження процедури оскарження.

                Помилка закону: будь-яке рішення виконавчого органу самоврядування не є a priori законним, розумним, виваженим. Насамперед тому, що його приймають люди з обмеженими знаннями, виходячи з власного світогляду, принципів , менталітету. Рішення, які мають значення для професійного загалу мають бути попередньо розглянуті та обговорені у професійній спільноті. Рішення мають бути прийняті на підставі досягнутого консенсусу, згоди більшості членів професійної організації. Саме це є запорукою сприйняття та виконуваності загальнообов’язкових для виконання рішень

               Що треба змінити: законодавчо  запровадити, що проекти рішень виконавчих органів самоврядних організацій в обов’язковому порядку підлягають  попередньому обговоренню та погодженню професійною спільнотою.

               Помилка закону: рішення виконавчих органів самоврядних організацій, які впливають на права та обов’язки третіх осіб, не членів таких організацій, не проходять правову експертизу державними органами юстиції. Яскравий приклад рішення НААУ  за № 203 прийняте восени 2017 року про встановлення обов’язкової грошової оплати для усіх громадян України при зверненні до дисциплінарних органів адвокатури із скаргами на дії адвоката.

            Що треба змінити: якщо самоврядна організація у межах делегованих повноважень приймає рішення , які зачіпають права та свободи необмеженого кола осіб, які не є членами цієї організації, такі рішення мають проходити правову експертизу у Міністерстві юстиції та відповідну реєстрацію, як нормативні акти.

                Помилка закону: В 2012 році законодавець увів у деякі законодавчі акти, які стосуються не тільки питань внутрішньої діяльності адвокатури, такий інформаційний інструмент для загального користування, як Єдиний реєстр адвокатів, інформація у цьому реєстрі є публічною, а для здійснення кримінального судочинства – обов’язковою. Презюмуючи розумність і виваженість дій з питань доступу до публічної інформації законодавець доручив опікуватись нею громадській організації Національній асоціації адвокатів. Не сталось. У 2014 році з Єдиного реєстру раптово зникає інформація щодо 10 000 адвокатів. НААУ визнає, що затемнила цю інформацію, оскільки, прагне отримати від адвокатів  кошти на власне утримання. Рішенням судів такі дії НААУ визнані протиправними, організацію зобов’язано поновити інформацію. Проте, віз і нині там.

             Що треба змінити: законодавчо закріпити, що інформація, яка має загальний суспільний інтерес та значимість, що створена самоврядними організаціями, розміщується на незалежних від  не санкціонованого втручання інформаційних ресурсах, наприклад, ресурсах електронного урядування.  

                 Помилка закону: самоврядна організація не відповідає перед державою за власні дії, вчинені на підставі делегованих повноважень в межах або поза такими.  Толерантність держави до самоврядності незалежних професіоналів має робити нам честь, але, наразі, робить клопіт і адвокатам , і державі.

               Приклад: перехідні  положення уже згадуваного закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначили, що кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури є правонаступниками раніше створених та діючих до прийняття закону кваліфікаційно-дисциплінарних органів, юридичних осіб публічного права, це – міжнародна вимога до органів, які вирішують питання допуску до професії та припинення діяльності незалежних професіоналів. Знадобилось майже два роки та рішення судів, щоб НААУ пересвідчилась у тому, що КДКА не можуть бути приватними структурами для вирішення власних  приватних питань керівництва організації. Одночасно, у автора, виходячи з власного досвіду, є певний сумнів, що рішення судів є зрозумілими для керівництва НААУ.

             Що треба змінити: законодавчі приписи повинні бути чіткі, зрозумілі і не вимагати будь-яких судових роз’яснень. Законодавцю не слід сподіватись, що якщо закон написаний для юристів, він бути прочитаний та зрозумілий так як передбачав автор.

             Помилка закону: у 2012 році законодавець необачно перетасував компетенцію регіональних та національних органів самоврядування, права та обов’язки останніх. Колізії, що виникають при застосуванні норм, пов’язаних з реалізацією повноважень, кореспонденцією прав та обов’язків кожного з органів породжують судові спори. Суди в свою чергу просто не розуміють , як вирішувати спори між органами, членами організації та пропонують усе залагоджувати на власних з’їздах, що безумовно є розумним та відповідає принципам самоврядування, проте не створює захисту від свавілля.

            Що треба змінити: 1) законодавчо перевести такі спори, якщо вони виникають,  з приватно-правових у публічні, оскільки спір виникає між органами з делегованими повноваженнями; 2) законодавчо чітко розмежувати компетенцію органів та визначити їх структуру.

           Помилка закону: представницькі органи самоврядних організацій – регіональних та національних – конференції та з’їзди повинні мати широку компетенцію, забезпечувати волевиявлення більшості спільноти, виконавчі органи не мають право коригувати, домислювати та переоцінювати рішення з’їздів та конференцій.

          Приклад: останній адвокатський з’їзд пройшов у червні минулого року. На з’їзді були прийняті основоположні документи, які не встигли прочитати та обговорити не тільки адвокати, але й делегати з’їзду, зміст  та якість документів досі дивує адвокатську спільноту.  Реагуванням на зневажливе ставлення керівництва до адвокатської спільноти стало те, що половина делегатів залишила з’їзд, а керівництво НААУ обиралось без кворуму неповноважними особами. Спір з цього приводу є у провадженні суду. Але суд знову , і правильно , запропонує вирішувати питання самоврядності спільнотою. Щоб це зробити, законодавчо потрібно забезпечити цю можливість членам самоврядних організацій.

           Що треба змінити: 1)розширити компетенцію представницьких органів, мінімізувати вплив виконавчих органів на рішення делегатів, нормативно забезпечити завчасне обговорення проектів рішень з питань порядку денного з’їзду та конференцій  професійною спільнотою. Саме так у всьому світі працює самоврядування незалежних професій.

 2) законодавчо слід забезпечити процедуру публічності висунення кандидатур для обрання на посади в органах адвокатського самоврядування, кулуарність і самоврядність є взаємовиключними.

            Це тільки незначна кількість прогалин діючого закону щодо органів професійного  самоврядування. Ці прогалини впливають на долю людей, не тільки адвокатів, але і їх підзахисних, впливає на стабільність судової системи, на судочинство взагалі, адже встановивши  конституційно монополію адвокатів, держава прийняла на себе додатковий обов’язок не тільки підтримати самоврядування, але і захистити  кожну особу від самоврядницького свавілля, встановивши законодавчі  запобіжники від цього. Це треба зробити законодавцям,  щоб у подальшому ні у держави, і у самоврядної спільноти не виникало бажання сказати, як говорять зараз адвокати: «Де та НААУ взялась на наші голови та на яку біду».  Панове парламентарі, не наступаймо на одні і ті ж  законодавчі граблі двічі.

            

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
ТЕГИ: адвокатура
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.