Пані Лілія Гричулевич, Голова громадської ради держводагенства в Україні зазначила: "В Україні немає жодного прикладу повернення річки до природного стану, але ми хочемо це зробити. Поки не знаємо як.."
Пьотр Порошевич, дослідник річок з Польщі, що займається проблемою стратегічного доступу та збереження прісної води, зазначив: " Ми спостерігаємо, що відбуваються зміни клімату, і греблі, що будувалися раніше, не справляються з швидкими течіями, що є зараз на річках. Кількість прісної води не змінилася, а змінилося її розподілення. Десь її забагато, десь замало. Це ми спостерігаємо і в Європі, в Польщі, і в Україні. Проблеми з розподіленням води погіршуватимуться, адже йде ще більше людське втручання. Будівництво доріг і будівництво у заплавах - погіршує ситуацію". Ми зрозуміємо, що є багато гребель, які не потрібні. І перше завдання, це зробити моніторинг, де вона (прим.авт. гребля) потрібна і її потрібно залишити, а де непотрібна, і її треба прибрати".
У відповідь пану Пьотру щодо аудиту, представниця громадської ради при Держводагенстві, пані Лілія, зазначила, що в Україні багато уже зроблено. А саме6 ".. всі греблі перераховані, є опис їх стану. Є проблема відстутньості балансоутримувача греблі, їх не відповідності до норми, або ж їх аварійний стан". Сесну приводити у норму чи виводити з аварійного тсану, чи то шукати хто відьме на баланс, за словами Лілії не має сенсу. Вона зазначила, що: " Можливо залишити лише ті греблі, і привести до норми лише в тих місцях, де має бути регуляція прісної води та потоку".
також на дискусії були підняті питання дрібних річок та їх зникнення. Було зазначено, що майже всі дрібні ріки південної України, зникають. Зокрема, при дослідження Одеської області, це було зафіксовано, що на місці зниклих річок розорюється поле і сіється пшениця (річка Ягарлик).
Також існує проблема людської культури в селах навколо річки. На кожній річці є загати, інколи люди самі їх створють. Наприклад існувала невеличка річка, а людям потрібно було сполучення з одного боку на інший. Люди просто кидали трубу і навозили землю. так створювалися перешкоди на річках. Наразі, вони не потрібні, і їх треба розбирати. Місцеві жителі села і місцева влада готова співпрацювати, але немає як це робити. Вони готові брати на баланс, але немає технічної документації. Питання в юридичній колізії!
Також, керівниця прісноводного напряму WWF в Україні Ольга Денищик підняла питання ставка, як частини культурного ландшафту у селі. Ставок-необхідне джерело води, що потрібно в селі.
ГВОЗДЕНКО ПАВЛО ВАЛЕРІЙОВИ, Заступник Голови Держводагентства: ".. уже створені басейнові ради, куди кожен може звернутися і надати рекомендації, задати питання".
Також відбулася презентація мобільного додатку з відстеження перешкод на річках – The Barrier Tracker