СВІДОМЕ-НЕСВІДОМЕ

Роблячи вибір 31 березня, ми повинні пам’ятати, що обираємо майбутнє країни та наших нащадків.

СВІДОМЕ-НЕСВІДОМЕ

Останні напружені години напередодні вибору майбутнього України покажуть, наскільки наше суспільство спроможне жити в суверенній державі. Наскільки воно – суспільство – за останні п’ять років гібридної війни позбулося імперського спадку та готове відмовитися від влади маленьких царьків, королев і їхніх блазнів, якими б великими амбіціями вони не приваблювали свій електорат в сусідній державі чи у нас.

Я за свідомий зважений вибір, здійснений на основі критичного аналізу передвиборчих програм всіх кандидатів, або, принаймні, лідерів перегонів; оцінки їхньої реальної роботи у владних структурах, (якщо взагалі такий досвід є в біографії) і проти вибору наосліп, під впливом сформованої політтехнологами електоральної несвідомої думки, особливо нав’язаної завуальованими інструментами пропагандистської машини Російської Федерації.

Обирати з огляду на інформаційні провокації Кремля – остання справа. Політикум країни-агресора завчасно оголосив, що не визнає результат виборів в Україні, якщо наступним президентом буде людина, яка не відповідає їхнім уподобанням. Навколо політичні кола, які підтримують товариство з обмеженою (перед власним народом першочергово) відповідальністю «Putin&Kо» ніколи не задовільнять поступ нашої держави в напрямку цивілізованого світу. Такої перспективи вони «бояться як чорт ладану» і саме тому всіма доступними методами, включаючи й найбрудніші, намагаються перетворити свідомий вибір на вибір несвідомий.

Всі виборчі перегони відбувалися на фоні 5-річчя боротьби з окупантом. І, власне, зрозуміло, що лейтмотивом програм кандидатів має бути мир для України. Проте, мир на чиїх та яких умовах? Кандидати підгодовували електорат і обіцянками на колінах просити миру, і особливим статусом для окремих регіонів, і «економічним благом» від анексії Криму, як баласту для економіки України, і міфами про «рюсскій мір та народ Данбаса». А хтось взагалі шукав штучний привід заховатися, аби не згадувати про кремлівсько-українську війну. Будь-який мир, продиктований Москвою – капітуляція не тільки України, а й світової спільноти, яка в такому випадку розпишеться у своїй слабкості протистояти експансії. Тому всі заклики до такого «миру» є зрадою інтересів держави і не можуть звучати з вуст кандидата на пост Гаранта Конституції. Впродовж президентської кампанії та й задовго до її офіційного старту, велася жорстка боротьба за кожен майбутній голос. Витрачалися колосальні людські й часові ресурси, створювалися з «0» і спонсорувалися соціологічні фірми одноденки зі «світовим ім’ям», збиралися команди професіоналів для «створення принципово нового велосипеда», змагалися в цифрах, які покажуть у скільки разів кандидат стане ближчим до електорату, якщо, всупереч економічним законам та здоровому глузду за сучасних умов, знизить вартість енергоресурсів.

Роблячи вибір 31 березня, ми повинні пам’ятати, що обираємо майбутнє країни та наших нащадків. Воно може стати сумним і навіть трагічним під ковпаком імперії або ж нелегким ще завтра, проте з реальною перспективою жити в цивілізованому світі.

29.03.2019                                                                    А.Хорошенюк