«Сповідь» з Іваном Шкіндюком була неймовірно щирою – Олег Володарський

20 февраля 2019, 11:02
Журналист
0
5

Він упевнений, що там, де є віра, живе совість. Віра допомагає долати все...

Притча про багатство і бідність

Одного разу батько багатої сім’ї вирішив взяти свого маленького сина в село, щоб показати йому, наскільки бідними можуть бути люди. Вони провели день і ніч на фермі дуже бідної сім’ї. Коли вони повернулися додому, батько спитав свого сина:

– Чи тобі сподобалася подорож, синку?

– Це було чудово, тату!

– Ти побачив, наскільки бідними можуть бути люди? – запитав батько.

– Так.

– І чому ти навчився з цього?

– Я побачив, що у нас є собака в будинку, а у них чотири собаки. У нас є басейн посеред саду, а у них – ціла бухта, якій не видно краю. Ми освітлюємо свій сад лампами, а їм світять зірки. У нас ландшафтний майданчик на задньому дворі, а у них – територія до горизонту.

Батько втратив мову на такі слова свого сина. А син додав:

– Спасибі, тату, що показав мені, наскільки багаті ці люди.

Чи не правда, все залежить від того, з якої точки зору дивитися на світ? Маючи любов, друзів, сім’ю, здоров’я, гарний настрій і позитивне ставлення до життя, ви отримаєте все! Але ось купити що-небудь з перерахованого неможливо. І якщо ваша душа порожня, скількома б матеріальними благами ви не володіли, – у вас немає нічого!

https://korrespondent.net/url.hnd?url=https%3a%2f%2fkyrios.org.ua%2fliterature%2fpritchi-ta-istoriyi%2f20582-pritcha-pro-bagatstvo.html

В моєму житті з’явилися надзвичайно важливі для мене слова – Гуцульщина, Верховина, Карпати. Мені казали, що це диво. Мене попереджали, що це казка. Мені уві сні хтось постійно нашіптував: «Там живе Господь…»

Щось підказувало мені, що прочитані мною книги про Шамбалу – це відображення того, що в кожного з нас є місце, котре дарує нам віру в ДИВО. Це стан внутрішнього спокою і щастя, коли ти забуваєш про час та нагальні потреби, поглинений неймовірною насолодою просто дихати ЦИМ повітрям. А у дзвінкій тиші чуєш шепіт Бога…

І, несподівано для себе усвідомлюєш, що все матеріалістичне, метушливе, залишилося далеко у підніжжя гір, а твоя душа танцює… Втомлена, знесилена від болю рідної землі, котру розривають на шматки, та, не зважаючи на все, сильна і незламна. І відчуваєш, як в тому танці твоя душа розкриває крила… А біль… той біль ми відмолимо! Заспокоїмо!

Складний, звивистий перевал на шляху до української Шамбали – Верховини. Абсолютно інший світ. Инчий вимір. Чарівливий. Захоплюючий. Втома не давала відкрити очі, а душа…душа починала ЧУТИ.

Цикл «Українська Шамбала» розпочнеться бесідою з головою Верховинської районної ради Іваном Шкіндюком. Несподіваний і абсолютно непередбачуваний діалог. Людина, котра виконує для громади та держави надскладну роботу і при цьому глибоко та щиро вірить в Бога.

В державному кабінеті нас доброю, по-дитячому щирою та відкритою посмішкою зустрів гуцул, християнин. Я ледве стримував здивування. Яким все ж таки мудрим та непередбачуваним буває Господь!

Дідусь Івана Шкіндюка десятки років не виходив «в люди», гидуючи комунізмом, проте щоранку молився, прокидаючись до світанку. Гуцульський старовір, котрий не визнавав нічого пов’язаного з «шаріковими» і «швондерами».

Іван говорив, а мені кортіло кричати від болю, настільки симетрично це моїм відчуттям. В той час, коли більшість зламалася, збайдужіла, там, високо в горах, жила ціла етнічна група людей, котрі так само не прийняли, не сприйняли комуністичне рабство.

Нескорені. Норовливі. Складні. Сильні. Вольові. Десятиріччя молитов дідуся не пройшли марно ані для Господа, ані для генетики родини Шкіндюків.

Іван звертається до Святого Писання. Він молиться. Говорить з Господом. Це базис, фундамент світосприйняття цієї людини. Там, де є віра, живе совість. Із Богом складні речі стають простішими. Віра допомагає долати все.

 

ВІРА. Серед гуцулів це надзвичайно важливо. На рівні багатовікової пам’яті предків. Це їх земля. Тут цінують правду. Вітаються на вулиці навіть з незнайомцями. Славлять Христа.

І моляться вони (гуцули) інакше – на колінах, зранку та ввечері. Навіть діти. Без молитви не починають трапезу. Не соромляться своєї віри. Це їх суть. Те, що дозволяє їм зберегти себе попри всілякі негаразди.

Ось така вона – Верховина. Тому і не може бути там іншого керівництва. Вони інші. Настільки інші, що сам починаєш думати, вчиняти інакше.

Перезавантаження. ИНЧИЙ ВИМІР. Інший світ. А інколи навіть здається інша планета.

На жаль, ми не мали нагоди ще раз зустрітися, поспілкуватися з Іваном, проте у соціальних мережах я часто бачу його думки та переживання за країну. Дякую тобі за одкровення, УКРАЇНЕЦЬ! Ця «Сповідь» була неймовірно сильною та щирою…

Я значно пізніше зміг усвідомити завдяки чому так сталося: дід передав онуку генетичну спадщину десятиріч молитви, непокірності ворогу і загарбнику, непримиримий супротив зрадникам Батьківщини. Дідусь передав ДУХ.

Є таке місце на землі, де неймовірно квітне УКРАЇНСЬКОЮ ГЕНЕТИКОЮ. Це місце – УКРАЇНСЬКА ШАМБАЛА.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми Іван Шкіндюк

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.