Коли
Дональд Трамп повертався до Білого дому, багато хто очікував справжньої
політичної революції. Сам він обіцяв завершити війни, повернути Америці
абсолютне глобальне лідерство та змусити союзників і суперників рахуватися з
Вашингтоном. Однак сьогодні дедалі більше експертів ставлять незручне питання:
чи не почався для Трампа процес перетворення на так звану «кульгаву качку»
значно раніше, ніж завершиться його президентський термін?
Події останніх місяців дають для цього дедалі більше
підстав.
Близький Схід: коли накази більше не виконують
Ситуація
навколо Ірану стала одним із найбільш показових випробувань для американського
президента.
Після чергової ескалації між Тегераном та Єрусалимом
Трамп публічно заявив, що закликав прем'єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу
утриматися від удару у відповідь. Однак ізраїльська сторона фактично
проігнорувала побажання Білого дому та завдала нових ударів по іранських
об'єктах.
Для будь-якого президента США така ситуація виглядала
б неприємною. Для Трампа, який побудував значну частину свого політичного
іміджу на образі сильного лідера та майстра переговорів, це стало особливо
болючим ударом.
Фактично світ побачив, що навіть найближчий союзник
Вашингтона вже не завжди готовий діяти відповідно до побажань Білого дому.
Світ перестає боятися Трампа
Ще кілька
років тому багато держав намагалися уникати відкритих конфліктів із Трампом.
Його непередбачуваність сама по собі була інструментом
впливу. Проте сьогодні ситуація змінюється.
Все більше міжнародних гравців доходять висновку, що
політика поступок Вашингтону не приносить очікуваних результатів. У Європі
дедалі голосніше лунають голоси про необхідність більшої стратегічної автономії
від США. На Близькому Сході союзники діють виходячи насамперед із власних
інтересів.
Навіть противники Америки починають демонструвати
менше побоювань щодо реакції Вашингтона.
Те, що ще недавно вважалося американським диктатом,
сьогодні дедалі частіше сприймається як одна з багатьох позицій на міжнародній
арені.
Бунт усередині Республіканської партії
Не менш
серйозні проблеми накопичуються і всередині США. Частина республіканців дедалі
частіше дистанціюється від найсуперечливіших ініціатив Трампа. Консервативні
політики все менш охоче підтримують рішення, які можуть коштувати їм
політичного майбутнього на місцевому рівні.
Особливо показовими стали голосування, під час яких
окремі республіканці підтримували позицію демократів щодо обмеження військових
повноважень президента або продовження допомоги Україні.
Ще кілька років тому подібна поведінка всередині
партії виглядала майже неможливою. Сьогодні вона стає дедалі звичнішою.
Україна: головна поразка політики Трампа
Для України
особливо важливим є інший аспект. Під час виборчої кампанії Трамп неодноразово
заявляв, що здатен завершити російсько-українську війну дуже швидко. Лунали
навіть гучні обіцянки зробити це буквально за один день. Реальність виявилася
значно складнішою.
Телефонні розмови з Путіним, дипломатичні сигнали,
спеціальні саміти та численні заяви не змогли змінити позицію Кремля. Росія
продовжує війну, а її вимоги залишаються практично незмінними.
Більше того, останні місяці продемонстрували цікаву
тенденцію: Україна поступово перестає бути стороною, яка лише просить допомоги.
Українські далекобійні дрони, удари по військовій
інфраструктурі Росії, операції проти стратегічних об'єктів та зростання
власного оборонного виробництва створюють нову реальність.
Сьогодні Україна дедалі частіше сама формує порядок
денний війни.
І саме це руйнує одну з головних політичних концепцій
Трампа — ідею про те, що саме він є головним посередником і головним фактором
завершення конфлікту.
Путін також не слухає
Найбільшою
проблемою для Трампа залишається Кремль. Російський президент не демонструє
готовності до поступок. Навпаки, Москва продовжує розраховувати на виснаження
Заходу та зміну політичної ситуації у світі.
Фактично Путін поводиться так, ніби американський
президент уже не має достатніх важелів впливу для зміни стратегічної ситуації.
І це, мабуть, найболючіший удар по репутації Трампа.
Адже його політичний бренд завжди будувався на
переконанні, що він здатний домовитися з будь-ким.
Сьогодні ж ні Нетаньягу, ні аятоли в Тегерані, ні
Путін не демонструють готовності підлаштовуватися під його політичний графік.
Чи стає Трамп «кульгавою качкою»?
Термін «кульгава
качка» традиційно використовують щодо політиків, які формально залишаються при
владі, але поступово втрачають здатність впливати на події.
Ознаки цього процесу щодо Трампа справді починають
проявлятися.
Падають рейтинги. Посилюється внутрішньопартійна
критика. Союзники дедалі частіше діють самостійно. Противники перестають
боятися його ультиматумів.
Втім, говорити про повну втрату впливу було б
передчасно.
Сполучені Штати залишаються найпотужнішою економікою
світу, а американська військова та фінансова міць продовжує визначати
глобальний баланс сил.
Проблема полягає в іншому: дедалі більше міжнародних
гравців починають відокремлювати силу Америки від політичного авторитету її
нинішнього президента.
Дональд Трамп втрачає вплив на ситуацію з війною в Україні
Для України
нинішня ситуація відкриває як ризики, так і можливості. З одного боку, Київ
більше не може розраховувати на те, що Вашингтон змусить Кремль до миру одним
політичним рішенням. Цей сценарій фактично втратив актуальність.
З іншого боку, саме успіхи української армії та
оборонної промисловості дедалі більше впливають на хід війни незалежно від
політичних настроїв у Білому домі.
Парадокс полягає в тому, що чим більше Трамп
намагається виступати головним архітектором миру, тим очевидніше стає інше:
майбутнє війни визначатиметься не його гучними заявами, а реальним балансом сил
на полі бою.
І саме тут Україна сьогодні має значно більше козирів,
ніж багато хто очікував ще рік тому.