Святом, антикорупціонер Шабунін вважає,
цитую - «кінець «корупціного» крила СБУ і «керівинцтва» САП». Приводом
для святкування Шабуніна стали певні заяви Джорджа Кента та Драго Коса.
Кого, кого – спитаєте ви? Не дивуйтеся. Не дивно, що ці імена нічого вам
не говорять. Ці особи не вповноважені представляти ані окрему країну чи
політичну групу якоїсь з країн, а також не є офіційними спікерами
урядів чи державних установ. Це щось таке, якби американський активіст
посилався на Віталія Шабуніна, вимагаючи зміни Директора ЦРУ чи ФБР.
Джордж
Кент, якого Віталій Шабунін чомусь охрестив «одним з ключових
посадовців США по Україні», нібито заявив наступне : «І якщо ви спитаєте
у українського чи американського бізнесмена, що для них є найбільшою
небезпекою – то швидше за все почуєте, що найбільше вони бояться тиску з
боку СБУ. Якщо Україна справді хоче приєднатися до Альянсу, то має
покласти цьому край». Дивує те, що в випадку з воєнним станом, іноземний
експерт зазначив: «Не наше питання вирішувати, чи був потрібен воєнний
стан. Це – рішення України, і реагувати на нього українцям.» А от поради
щодо національної спецслужби, яка є не менш внутрішнім питанням, ніж
воєнний стан, давати наважився. Хоч в них ні слова про «корупціне» крило
СБУ, як пише сам Шабунін, і жодного слова про чийсь кінець чи якесь
вирішене питання.
Драго Кос,
який є аж екс-президентом GRECO сказав: "Є тільки один спосіб - голова
САП повинен піти, іншого варіанту немає... Я знаю його особисто, і
вважайте, що це мій публічний заклик до нього піти у відставку, якщо він
дійсно хоче допомогти Україні в боротьбі з корупцією". Хоча, на нашу
думку, найбільшою небезпекою для українського бізнесмена, як і кожного
українського громадянина, є російський агресор, опір якому, в перших
рядах, чинить ненависне Шабуніну СБУ.
Почнемо
з того, що заяви ні першого, ні другого не мають жодного стосунку чи
впливу на офіційну позицію кого-небудь з міжнародних партнерів України.
Жоден з офіційних представників держав-партнерів не підтримує такої
позиції і не дозволяє собі виступати з заявами, які є брутальним
втручанням у внутрішні справи незалежної держави. На такі заяви ніколи
не буде й офіційної реакції органів державної влади України, бо тут
немає кому опонувати. Ці заяви могли стати приводом для святкування лише
для Віталія Шабуніна. І не тільки тому, що Віталію вкрай необхідно
підтвердити свій статус запеклого опозиціонера до української влади.
Який, як він сподівається, дасть йому можливість уникнути кримінального
покарання за побиття журналіста Філімоненка (хто б як до нього не
ставився). А й тому, що Віталій Шабунін вочевидь виконує замовлення. І
швидше за все, замовником виступають ті, хто щедро оплачує його
«антикорупційну» діяльність. Хоча, мабуть не так щедро, як хотів би
Віталій, бо кошти на побудову заміського будинку він збирав, посилаючись
на необхідність лікування близької людини.
І
біда навіть не в тому, що автором атаки на національну спецслужбу
виступив класичний представник іноземної спецслужби. Хоч Віталій
Шабунін, заперечуючи причетність Джорджа Кента до іноземних спецслужб, в
коментарях до свого допису, називає останнього лише заступником
асистента Державного секретаря.
Вивчення біографії пана Кента приводить до інших висновків. Джордж Кент
захищався в Національному університеті оборони США, працював на
різноманітних посадах в іноземних представництвах США, більшість з яких,
такі як офіцер з військово-політичних питань чи наглядовий офіцер,
безпосередньо пов’язані з розвідувальною діяльністю. Справжня біда в
тому, що Віталій Шабунін, як і інший агент зовнішнього впливу в Україні і
колега Віталія по «антикорупційному» цеху Артем Ситник, дозволяє через
собі через такі от заяви говорити про можливе припинення співпраці між
Україною та Міжнародним валютним фондом. Шантажуючи тим, що співпраця з
НАТО ніякі гроші не замінить. Серйозно? Ну що тут скажеш, позиція
справжнього патріота… (До слова, зауважимо, що МВФ не припинив співпрацю
з Україною навіть через введення воєнного стану, як цим не лякали
українське суспільство такі «патріоти» України як Юлія Тимошенко, Віктор
Медведчук та інші агенти Кремля).
Підсумовуючи написане, слід наголосити на тому, що в часі війни з
зовнішнім агресором такі «святкування», які пропонує «антикорупціонер»
Шабунін, точно нікому, окрім нього самого, не потрібні. Бо «кінець»,
яким так марить Віталій і його куратори – це поразка національної
спецслужби і ліквідація незалежності України, щойно кров’ю вибореної з
лабет кремлівського режиму. Особиста зацікавленість та інтереси
іноземних спецслужб, як і приватні інтереси, сподіваємося, ще
громадянина України Віталія Шабуніна, не можуть і не будуть впливати на
кадрові рішення в структурах, які відповідають за національну безпеку
держави. А примітивні особисті амбіції Директора НАБУ не можуть бути
підставою для неприкритого шантажу з метою зняття з посади першого в
історії України незалежного спеціалізованого антикорупційного прокурора.