У матеріалі використовуються дані, отримані у результаті моніторингу.
У листопаді Київським міжнародним інститутом соціології,
Українським центром економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова та
Соціологічною групою «Рейтинг» було проведено моніторинг електоральних настроїв
українців. Опитування тривало з 19 жовтня до 2-го листопада, вибірка – 10 000
респондентів.
Оцінюючи ситуацію в країні, 78% опитаних
відповіли, що справи в країні йдуть «у неправильному напрямку». Те ж питання
щодо своєї області та населеного пункту – більшість вважає так само. Про що це
може свідчити? Людей не влаштовує рівень життя – це однозначно. Серед усіх
опитаних, я впевнений, різний рівень зацікавленості новинами, зокрема,
політикою, економікою, тобто ситуацію в
країні, мабуть, вони бачать по-різному, але оцінюють однаково. Справи у країні йшли
«у правильному напрямку», на думку більшості, у квітні 2014 – якщо поглянути на
відповіді респондентів у різний час і порівняти їх.
Українцям пропонувалося обрати з переліку три речі, яких
сьогодні найбільше бракує Україні. Виявилося, що найбільше не вистачає миру -
64%, стабільності – 41% та порядку – 40%. Нам зараз нав’язується владою багато проблем. Інколи
обирається певна тема і подається на рівні глобальної проблеми, яка хвилює
кожного українця. Це можуть бути стосунки України з Європою чи США, чи й Росії,
взагалі, вигляд України на міжнародній арені, або її бюджет чи розвиток. Певні
проблеми штучно нав’язуються з певною корисливою метою. Інколи – щоб відволікти
увагу від реальних проблем.
Політики часто вдаються до різних способів маніпуляції,
щоб домогтися своєї мети. Їх, до речі, детально описав Ноам Хомський.
Здебільшого, відволікають увагу від чогось дійсно важливого, події або явища,
яке може викликати суспільний резонанс і, як наслідок, негативні для політиків
дії. Як це робиться? Або штучно створюється якась «дуже важлива» подія, або,
так само штучно, розпалюється інтерес і навіть масове обурення до уже існуючого
факту. Керуючи масовими емоціями та настроями, дуже легко відволікати суспільну
увагу від того, на що реагувати не повинні. Щоб не бути серед цієї маси,
потрібно дуже ретельно перевіряти репутацію, достовірність джерел, зіставляти
інформацію з інформацією, яка надходить іншим шляхом, постійно аналізувати,
цікавитися. Не варто сприймати кожну «розумну» думку як аксіому.
Громадяни України вважають, що серед усіх загроз найбільш
актуальні для держави: економічний занепад – 59%, масовий виїзд українців
закордон – теж 59%, зубожіння населення - 51%. При цьому міжнародна ізоляція,
тероризм, встановлення диктатури, масові заворушення, навіть голод, екологічні
катастрофи і деградація - населення хвилюють набагато менше до 27 % і менше
обрали ці пункти. Очевидно, тема «заробітки закордоном» хвилює українців все
більше і більше, вони вбачають у цьому реальну загрозу, яка може призвести до
краху країни. Насправді, 3 пункти, які обрали українці - економічний занепад,
масовий виїзд українців закордон, зубожіння населення дуже взаємопов’язані. Оскільки
економіка країни переживає занепад, населення стає біднішим – доводиться
заробляти закордоном. Масові виїзди, еміграція, дійсно, дуже велика загроза для
України. Молодь закінчує ВНЗ – фахівці, їм би нову країну будувати, але вони не
можуть нормально влаштуватися у рідній державі – або малі зарплати, або
відсутність перспектив, можливості розвитку, або і те, й інше. Якщо подумати,
скільки і ким молодій українській сім’ї треба працювати у рідній
державі, щоб заробити, наприклад, на власну квартиру у якомусь обласному
центрі? Краще залишити це питання риторичним. Хтось скаже: кредити, позики… Та
про яку довіру до держави може бути мова? Люди вже брали кредити в доларах.
Дуже уважно потрібно проаналізувати ці проблеми:
економічний занепад, масовий виїзд українців закордон, зубожіння населення.
Треба проаналізувати, чи не створені ці проблеми тому, що їх спосіб їх
вирішення був необхідний владі? Як пише Ноам Хомський, правлячі кола ще
вдаються до методу «проблема-реакція-рішення». Створюється проблема, рішення
якої і є мета особи чи осіб при владі. Звичайно, здебільшого, реалізація такої
мети у майбутньому призводить до їх збагачення.
Зараз для країни, на думку опитаних, найбільш важливими
проблемами є військовий конфлікт на Сході – так вважають 66% опитаних, а
також хабарництво і корупція у владі – 43%. Питання щодо якості освіти (3%), медицини (14%), певні
соціальні питання (14%) визначають як проблеми значно рідше. З цього рейтингу,
дійсно, можна зробити висновок, що українці вбачають у збройному конфлікті
серйозну проблему, для вирішення будь-яких інших державних питань, спершу треба
вирішити це. Але кого там на верхівці хвилює? Коли, взагалі, їх цікавили думки
та настрої українців.
Цікаво, що вище вказані пункти українці вважають
проблемами саме держави, кожен особисто для себе виокремлює інші. Взагалі, це
зрозуміло. Кожна людина хоче жити комфортно – це природньо. До того ж, кого
хвилюватиме, як там представники України зарекомендували свою державу десь у
світі, якщо родина голодна. Прикро, що цим так люблять користуватися наші
політики, тиснуть на ці «кнопочки», маніпулюють тисячами, мільйонами голосів,
обіцяючи «нагодувати», «обігріти», взагалі «покращити життя», а фактично нічого
не змінюється. Хоча ні, змінюється - щоразу нові люди стають багатшими. На
запитання про найважливіші проблеми «особисто для Вас», 59% опитаних
у переліку обрали підвищення тарифів на комунальні послуги, 52% - низький рівень зарплати або пенсії, 42% вважають важливою проблемою і підвищення цін на основні
товари та інфлянцію. Особисто для себе військовий конфлікт на Сході
України проблемою вважають лише 28%. Те
ж саме стосується і хабарництва та корупції – це хвилює менше. Прикро тільки,
що мало хто задумується, що це речі дуже взаємопов’язані. Не було б у окремо
взятої родини фінансових проблем, якби не було корупції і, звичайно, зменшилися
б апетити владної верхівки.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.