Хто підписав підозру заступнику голови СБУ?

Якими методами НАБУ конкурує з партнерами по боротьбі з корупцією

Минулої п'ятниці, 14 вересня 2018 року, Служба безпеки України на своїй офіційній сторінці оприлюднила документи стосовно скандалу зі звинуваченнями першого заступника глави СБУ Павла Демчини у незаконному збагаченні. З них випливає, що повідомлення про підозру, підготовлене старшим детективом НАБУ Сергієм Яндюком було свідомо сфальсифіковано і заздалегідь неправомірне. Як результат - Генеральна прокуратура зареєструвала кримінальне провадження по співробітнику Національного антикорупційного бюро.

Cтарший детектив НАБУ Яндюк, який і підготував повідомлення про підозру, був знайомий з постановою Володимирецького райсуду Рівненської області, в якій стверджується юридичний факт відсутності у Павла Демчина і громадянки Ольги Волощук спільного побуту і неможливості вважатися сім'єю. Cаме на твердженні про те, що у них є спільна сім'я і базувалися подальші висновки і саме підозра.

«Я не знаю, чи читали інші співробітники НАБУ текст постанови Володимирецького райсуду, АЛЕ саме Яндюк підписав підозру і саме він забирав у суді це рішення. Він не може не знати про його існування», - заявив під час нещодавнього брифінгу Павло Демчина.

Виходячи з цієї інформації, старший детектив НАБУ Сергій Яндюк навмисне ввів в оману процесуальних керівників з САП, щоб отримати їхню згоду на оголошення підозри. Подібний стиль ведення справ викликає інтерес до персони самого Яндюка. В особливості через те, що останнім часом співробітники НАБУ все частіше потрапляють у дуже непривабливі ситуації і скандали. Наприклад, один з детективів відомства недавно був затриманий з наркотиками.

Біографія у старшого детектива НАБУ Яндюка доволі цікава. З неї стає зрозуміло, що він дуже добре підходить на роль людини, який без вагань виконає необхідну роботу для свого керівництва. Адже, незважаючи на негативні характеристики з попереднього місця роботи і навіть з боку кадрової служби НАБУ(!!!), за особистим наполяганням керівника НАБУ Артема Ситника, Яндюка все ж працевлаштували в новий антикорупційний орган.

Після закінчення Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого в 2011 році, Яндюк влаштувався працювати в житомирській виправній колонії, не без допомоги родинного кола. Він був призначений начальником відділення соціально-психологічної служби Житомирської виправної колонії №4. У червні 2011 року Яндюка атестували і привласнили спеціальне звання лейтенанта внутрішньої служби.Однак вже через місяць відправили додому. Унаслідок нестатутних відносин з ув'язненими і корупційними ризиками.

Наступним місцем роботи Яндюка стало управління Держдепартаменту України з питань виконання покарань в Харківській області. У липні 2011 року його призначили начальником відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи Олексіївської виправної колонії №25.

Як з'ясувалося, під час роботи в місцях позбавлення волі Яндюк рівно так само не особливо соромився порушувати правила і закони. Наприклад, згідно з висновком службової перевірки оформлення матеріалів справ засуджених, які утримуються в ДІЗО-ПКТ від 22 березня 2012 року, було встановлено, що в матеріалах проведення перевірки за фактом вчинення порушення засудженим Воронковим відсутня пояснення свідків, виписка з протоколу Ради колективу засуджених, рапорт психолога і інші необхідні документи.

Атестаційний висновок по лейтенанту внутрішньої служби Яндюку містить цікаві відомості. «Вимоги наказів, інструкцій та інших нормативних документів, що регулюють діяльність виправних установ, знає, але не завжди керується ними у своїй службовій діяльності. До виконання своїх посадових обов'язків відноситься не завжди відповідально, потребує контролю. На посаді проявив себе невмілим організатором. Не завжди реально оцінює стан справ, слабо аналізує позитивні і негативні результати роботи, на низькому рівні розробляє і реалізує необхідні заходи, спрямовані на поліпшення результатів службової діяльності. На критичні зауваження реагує, але не робить ніяких висновків. Свої спеціальні знання в системі службової підготовки підвищує слабо, до проведення занять ставиться байдуже ».

Як наслідок, за допущені грубі порушення статті 7 Закону «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», а також норм професійної етики працівника кримінально-виконавчої служби, Сергія Яндюка залучали до дисциплінарної відповідальності.

Більш того, під час роботи в Олексіївській виправній колонії до керівництва неодноразово надходила інформація про можливу передачу Яндюком заборонених предметів і товарів засудженим. Так, згідно з протоколом засідання Ради зборів середнього і старшого начальницького складу колонії від 3 квітня 2012 року, на ній обговорювалося питання зберігання Яндюком спиртних напоїв в службовому приміщенні установи. Під час комісійного обходу території і приміщень установи в службовому приміщенні відділу нагляду було виявлено та вилучено пакет з пластиковою пляшкою самогону ємністю 0,7 літра. Проведеною перевіркою було встановлено, що вказаний пакет з спиртними виробами в службовому приміщенні відділу нагляду залишив саме Яндюк.

Виявилося, що він неодноразово порушував службову дисципліну і прогулював роботу через зловживання спиртними напоями. Зокрема, 2,3 і 4 квітня 2012 роки він не вийшов на службу і не відповідав на телефонні дзвінки керівництва установи. За адресою проживання в Харкові співробітникам знайти Яндюка не вдалося. Керівництво установи розшукували свого підлеглого кілька днів, в тому числі відправляючи по пошті листи з вимогою вийти на роботу. Листи надсилалися також до його батьків, які проживають в Житомирі, з проханням допомогти з'ясувати місцезнаходження сина.

У підсумку терпіння лопнуло и 26 травня 2012 року Яндюка звільнили з Олексіївської виправної колонії за порушення дисципліни. Як кажуть в народі: з в'язниці, і то вигнали.

Звучить, звичайно, смішно і безглуздо: вигнали з в'язниці, але взяли в НАБУ. Але насправді виникають великі питання до формування кадрового складу Національного антикорупційного бюро. Цікаво, куди дивився Рада громадського контролю НАБУ, представники якої беруть участь у всіх співбесідах з кандидатами при прийнятті на роботу? Невже подібних фактів, про які вони, безумовно, повинні були знати, недостатньо, щоб зрозуміти: кандидатура Яндюка явно не підходить на посаду старшого детектива? Тим більше, що представники кадрового підрозділу НАБУ були проти цього призначення. Але, мабуть, слово Артема Ситника, якому знадобився скомпрометований виконавець його волі, є вирішальним в таких випадках. Адже питання полягає у боротьбі з СБУ, а не з корупцією в країні.