Податки чи грабіж?

29 мая 2018, 11:42
Громадський діяч, адвокат
0
43

Купуючи будь-який товар, 20 відсотків від його вартості громадянин віддає державі. Це горезвісний ПДВ, або, як він називається в інших країнах, "податок з продажу".


Прихильники Податкового кодексу (читати: прихильники нинішньої влади) кажуть, що українці мало сплачують податків і зборів, тому не вистачає на пенсії людям похилого віку. Це неправда. Державі ми віддаємо більше половини своїх доходів. При цьому ще й держава зараз надто багато економить на пенсіонерах Донбасу, не виплачуючи їм мільярди гривень виплат, а відкладаючи ці виплати на потім.

У більшості випадків, коли мова заходить про податки, політики кажуть, що українці платять їх небагато, і частіше за все наводять як приклад податки з зарплати. Вони дійсно невеликі.

Купуючи будь-який товар, 20 відсотків від його вартості громадянин віддає державі. Це горезвісний ПДВ, або, як він називається в інших країнах, "податок з продажу". Він входить до ціни практично всіх товарів і послуг, якими ми користуємося.

Щодо сигарет і будь-якого алкоголю, то в ціну цих товарів включені ще й акцизні збори. Оцінити ці податки можна лише побічно.

Тут повинен прозвучати звичний “демотиватор” про те, що держава нам дає набагато більше, ніж ми платимо до бюджету. І що держава за нас “доплачує”. Окрім цього, кожен чиновник обов’язково щось додасть про хронічний брак коштів. ÐšÐ°Ñ€Ñ‚инки по запросу податки акциз


Погодьтесь, українці платять багато податків — і за кількістю, і за розміром своїх доходів, однак державні  медичні послуги, освіту і пенсії, які отримують українці за свої податки, дуже далекі від того, що можна було б очікувати за такі гроші.

Згідно з опитуваннями, проведеними Центром Разумкова, майже 3% опитаних вважають, що сплачені українськими платниками податки розкрадають чиновники. Ще 28 % вважають, що у них просто відбирають чесно зароблені гроші. Третя за чисельністю група — 17,6 % — це ті, хто вважають, що податки хоч і не розкрадаються, але все одно використовуються неефективно.

Тільки 6,9 % опитаних вважають, що за рахунок податків їх платник підтримує тих, хто потребує цього найбільше, і тільки 4,3% опитаних упевнені, що сплачені податки повернуться до них або до їх близьким.

Більше половини від того, на що витрачаються податки — 58,1% — складає виплата пенсій. При цьому середня пенсія в Україні становить менше 2480 грн на місяць.

Серед інших головних напрямків, на які витрачаються гроші платників податків — освіта і медицина (більше 10% і 5,8 % відповідно). При цьому зарплати українських лікарів та вчителів — одні з найнижчих в цілому в економіці.

Картинки по запросу податки акциз

По 3,9 % і 3,1 % витрат йде на забезпечення правоохоронної системи і державний апарат відповідно. Примітно також, що всі ці області — державне управління, правоохоронна система, освіта і медицина — також регулярно фігурують на високих місцях у рейтингах корумпованості.

Якщо говорити про освіту, то ми витрачаємо відносно багато, але ці кошти розмиваються, і жоден український ВНЗ не входить ні в один зі світових рейтингів. Що стосується медицини, то за ті податки, що ми сплачуємо, ми повинні були б отримувати медичні послуги безкоштовно. А в реальному житті ми в кращому випадку маємо приміщення, де сидять лікарі, які беруть за свої послуги додаткові гроші, не кажучи вже про те, скільки коштують ліки.

До речі, у середньому по Європі податкове навантаження на зарплати коливається в районі 40%, одні з найвищих податків – у Німеччині (понад 50%, залежно від доходу). "Є цілий ряд європейських країн, де податкове навантаження навіть вище від українського. Це і країни Прибалтики, Німеччина.

Більшість не хоче визнати, що податки все-таки приносять певний пожиток для суспільства. Голова Податкової служби Великобританії якось пояснив: «Сплата прибуткового податку нікому не приносить великої радості, але майже ніхто не стане заперечувати, що без нього було б гірше». За деякими підрахунками, у США 90 відсотків платників податків виконують усі податкові вимоги. Один представник податкової адміністрації зазначив: «У нас виникає більше труднощів із тим, що платники податків не знають, як дотримуватися певних процедур, ніж із свідомим ухиленням від сплати податків».

Підводячи статистику пам'ятайте, що кожна людина платить податки, навіть можете про це не підозрювати. Навіть якщо ви ніколи власноруч не відносили грошей у бюджет, все одно поповнюєте скарбницю щоразу, коли отримуєте зарплату чи купуєте щось у магазині.

Наостанок не можу не процитувати відомих українських літераторів  Братів Капранових:

“Вельмишановні пане Яценюк, пані Яресько та пане Абрамавічус!

.

Українці не хочуть платити податки. Але при цьому охоче жертвують на армію.

Українці ненавидять податківців. Але при цьому пишаються волонтерами.

Українці не хочуть фінансувати державу. Але при цьому проливають за неї кров.

Вас ніколи не турбували ці парадокси? Ви розумієте їхні причини?

Якщо ні, то ви не зможете керувати нашою економікою.

Дозвольте спробувати допомогти вам відкрити очі на п’ять причин того, що українці не платять податків:

.

1. Держава нараховує податки, як вуличний кидайло.

2. Державні органи – це банда рекетирів.

3. Платити податки надто ризиковано.

4. Платити податки – розкіш, яку не кожен може собі дозволити.

5. Держава геть дурна.

.

Ну а тепер дозвольте докладно по кожному пункту.

.

1. Держава нараховує податки, як вуличний кидайло.

Закон проголошує 18% податку на прибуток, 20% ПДВ, 5 або 10% єдиного податку, і так далі. Але раптом виявляється, що податок на прибуток треба платити авансом – прибутку ще нема, а гроші вже плати. Або що сума ПДВ не іде до зарахування, коли купуєш основні засоби – наприклад, автомашину (при тому, що продавець платить ПДВ на повну). Чи, скажімо, сумнозвісна «перша подія». Чи обмеження на діяльність «спрощенців». Або анонсований 30-відсотковий податок на перевищення витрат над доходами…

Досвідчений бухгалтер опише вам ще безліч таких випадків. Це вже не можна назвати словом «закон». Це – гра у «наперсток», яку так полюбляють вуличні кидайли.

А українці не люблять мати справу з кидайлами.

.

2. Державні органи – це банда рекетирів.

Підприємця може закрити-зупинити будь-хто: податківець, пожежник, санстанція, інспекція праці, архітектурна, екологічна чи інша, благоустрій… І головне – чиновник нічим не відповідає за свої незаконні дії. Якщо навіть ви й відспорите справу у судах (що дуже складно), чиновнику рівно нічого не буде. Якщо ви відсудите з держави покриття своїх збитків (що майже неймовірно), все одно чиновнику нічого не буде. Він може робити, що захоче – закон і практика його застосування гарантують недоторканість, навіть якщо такі дії завдають збитків державі. Інакше кажучи, держава усіма своїми силами захищає рекетирів і усіма своїми (а насправді нашими) активами відповідає за їхні дії. Вони можуть зробити з вами все, а ви з ними – нічого.

Можна, звісно,героїчно стати на прю і загинути у безнадійній боротьбі за справедливість, ну а можна не гинути, а працювати так, щоб не трапляти владі на очі. Вгадайте, який вибір роблять українці? Правильно. Ідуть у тінь.

Тіньовий ринок – це підпілля, а українці мають величезний досвід боротьби у підпіллі.

.

3. Платити податки надто ризиковано.

Боронь Боже вас стати великим або й просто помітним платником податків. Бо тоді вас візьмуть на окремий облік і щороку присилатимуть перевірку із завданням стягнути додатково суму від 10 до 20 відсотків сплаченого за рік. Навіть якщо усе нараховано і сплачено точно. Перейнятливі інспектори податкової часто радять навмисне робити помилки в обліку на відповідну суму, а під час перевірки для економії часу одразу їх пред’являти. Мовляв, «легше і вам і нам».

А на десерт вас весь час тероризуватимуть протизаконними вимогами і стягненнями, від чого захистити не зможе (і, скоріше, не захоче) навіть суд.

Українці не пнуться ризикувати головою заради сплати податків.

.

4. Платити податки – розкіш, яку не кожен може собі дозволити.

Тут не йдеться про основні суми. Якщо ваш бізнес масштабніший за ятку на базарі, вам доведеться платити зарплатню аномальній кількості бухгалтерів. Бо система оподаткування у нас не просто нелогічна, складна і заплутана. Вона ще й весь час змінюється. А якщо бухгалтери раптом помиляться, саме на ваші плечі ляже оплата фінансових санкцій.

Втім, крім бухгалтерів вам доведеться оплачувати кваліфікованих адвокатів, бо податкові органи постійно атакуватимуть вас, починаючи з викликів на співбесіди, вимог надати «усі документи», аж до нарахування неіснуючих заборгованостей, анулювання свідоцтва платника ПДВ, а в недалекому майбутньому і списання коштів зі спецрахунку. Усе це доведеться відспорювати у судах, оплачуючи не тільки юристів, але й судові видатки. До того ж треба розуміти, що суд далеко не завжди ставатиме на вашу сторону, а це теж влетить у копієчку.

Українці не настільки багаті, щоб окрім податків платити непомірні суми за задоволення їх нараховувати і відстоювати.

.

5. Держава геть дурна.

Якщо людина ухвалила рішення і потім міняє його мало не щодня, вона є безвідповідальною? Недалекоглядною? Чи просто недалекою?

А держава змінює раз затверджену податкову систему безперервно. До появи славнозвісного Податкового кодексу Верховною Радою було ухвалено кілька сотень змін до основних законів – про ПДВ та про податок на прибуток. Здавалося б, кодекс приймали саме для того, щоб покласти цьому край. Але перші зміни до цього документу з’явилися вже через ТРИ ТИЖНІ після його підписання. І за чотири роки кількість поправок перевалила за сім десятків.

Другий приклад – ідентифікаційні коди. Той самий славнозвісний винахід Азарова, який мав чітко визначати платника податків, щоб не плутатися у тезках чи варіантах написання. Маємо результат. Якщо у звіті до Пенсійного фонду ви разом із точним кодом вкажете неточне ім’я (наприклад, Наталія замість Наталя), людині не зарахують стаж – попри те, що усі платежі були зроблені і звітність подано. І це не жарт.

А «наскрізна» нумерація податкових накладних? А електронна реєстрація накладних на великі суми? А параноїдальні спроби співставити усі податкові в одному загальнодержавному електронному реєстрі? Ну і як вершина безумства – спецрахунки з ПДВ.

Маємо явні ознаки психічної хвороби, на яку у нашому випадку слабує не людина, а держава. Ця хвороба зветься азарівщиною, від прізвища надзвичайно талановитого творця нашої податкової системи – Миколи Яновича Азарова, особи, щедро обдарованої лінгвістично та макроекономічно.

Але мусимо попередити:

Вельмишановна пані Наталю, чи Наталіє! (На жаль, не знаємо, як саме у Вас написано у податковому коді.) Вельмишановний пане Айварасе! Враховуйте, що азарівщина – це інфекційна психічна хвороба. Нею заражаються під час службового спілкування з українськими чиновниками.

Зверніть увагу на вашого очільника, пана Арсенія Яценюка. Їй Богу, до призначення на цю високу посаду він був адекватним. Ми особисто тому свідки. Але кілька місяців прем’єрства змінили цю людину до непізнаваності. Чого варті одні спецрахунки, що він їх вводить з січня. Така апокаліптична спроба знищити економіку країни заради того, щоб було чим відшкодувати ПДВ експортерам, заслуговує на глобальне медичне обстеження у найкращих психіатричних клініках. Навіть у Азарова не вистачило духу здійснити цей шахідський терористичний акт. Хоча саме він ці спецрахунки і вигадав.

Якби пану Арсенію до початку його прем’єрства хтось запропонував витягти з підприємців живі гроші у сумі 16 відсотків ВВП і заблокувати їх на спецрахунках, він би першим потелефонував у швидку. А тепер той-таки пан Яценюк вперто наполягає саме на цьому варіанті знищення України.

УВАГА! Азарівщина є заразною! Ми вже відчуваємо, що нових очільників економічного блоку серйозно лихоманить. Бачимо, що пропонує Міністерство фінансів на економічних нарадах, і як намагається експропріювати тих, кого узріло всевидюче око державної статистики. А Мінекономрозвитку зовсім не поспішає ставати на оборону пограбованих.

Держава у нас геть дурна. І роблять її дурною здурілі або від природи дурні чиновники.

Українці ж не хочуть мати нічого спільного з дурнями, бо відомо, що краще з розумним втратити ніж з дурним заробити.

.

Усе це призводить до масового ухиляння українців від податків, а оскільки ви не ведете навіть пальцем, щоб знищити ці причини, то навіть не розраховуйте на якісь зміни.

Справжню економіку України не помітно з вікон ваших кабінетів та звітів Держкомстату. Попри старання держави, українці усе ще вирощують, виробляють, переробляють, торгують і винаходять. Просто ви, Богу дякувати, не маєте жодної уяви про справжні масштаби цього процесу. І, на щастя, не можете йому завадити.

Ви будете невтомно ганятися за кожним з нас, виховувати нових податківців, підвищуючи їхню злобність, нацьковувати цих тварюк на підприємців, як Янукович свого часу надрочував «беркут» на громадян. Однак фінал цієї історії легко спрогнозувати.

Українці не будуть платити податків, поки кожна з перелічених причин не потоне у Забудь-річці. І не думайте, що ви чимсь відрізняєтеся від «папєрєдніків». Вони теж вважали, що корінь зла у тому, що усі підприємці ховаються від податків. І були щиро переконані, що задачею держави є спіймати й покарати кожного.

Зрозумійте, українці не платять податків просто тому що не вірять власній державі, бояться її і не поважають. І, на жаль, мають для такого ставлення усі підстави.

.

P.S. Ми не є прибічниками платформи 5.10 та інших ідеологій економічного примітивізму. Ми взагалі не є економістами. Усе викладене базується виключно на нашому особистому сумному досвіді, який включає наїзди податкової інспекції, міліції (податкової та звичайної), прокуратури, санстанції, СБУ, інспекції з охорони праці, пожежників та іншої нечисті.

Усе це ми випробували на власних спинах, і все через те, що, як останні ідіоти, ще й досі платимо податки.

.

Щиро ваші. Брати Капранови.»

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.