8 гривень – ще не кінець, або маршрутки за ціною лімузина

Питання вічне, питання відкрите. Київська траса перетворюється на смугу перешкод, а водії рухаються зі швидкістю, що не перевищує 10 кілометрів на годину.

Підвищувати вартість проїзду маршрутники планують почати з Києва і передмістя столиці вже з 14 липня. За словами самих водіїв, підвищення вартості проїзного талона не примха компаній-перевізників, а економічна необхідність. І уникнути подорожчання вже не вийде.

Щодо самих же водіїв ситуація теж не проста. Іх в країні, як виявилось, дефіцит. Вони хочуть зарплати по 20 тисяч гривень. Наприклад, в Києві вже зараз 5-10% маршрутного складу не виїжджає на дорогу, бо немає кому працювати (на сьогодні у комунальних підприємствах відкриті понад 500 вакансій водіїв). Щоб утримати водіїв, компанії будуть змушені підняти їм оклади. Тож подорожчання проїзду маршрутники пов'язують з низкою факторів: подорожчали запчастинами, ціни на які прив'язані до валюти, з високими цінами на паливно-мастильні матеріали і зростанням зарплат водіїв, які продовжують втікати за злотими в Польщу (У Польщі, наприклад, мінімальний проїзд 2-3 злотих, а це 1 долар). 

Дороги. Питання вічне, питання відкрите. Київська траса перетворюється на смугу перешкод, а водії рухаються зі швидкістю, що не перевищує 10 кілометрів на годину. У ямах та багнюці нескінченні  кілометри дороги. Подекуди «чорні діри» сягають до півтора метра в діаметрі та понад 25—30 сантиметрів у глибину. Політики вже більш як три роки обіцяють відремонтувати більше ніж половину українських доріг, але щовесни асфальту в Україні залишається дедалі менше, а проїзд – ще дорожче. Та чи виправдано?

У цій ситуації сподіватися оновлення маршруток або автобусів не доводиться. Останні придбання нових маршруток були в 2011-2012 роках. За тодішніми розрахунками окупитися новопридбані маршрутки мали за 8 років. Сьогодні ж придбати новий автобус, вартість якого перевищує півтора мільйона гривень, - справа непроста ще й через коливання долара, а за ним й цін на пальне.

Та яка користь із такого перевезення, коли маршрутка, що вийшла на рейс, поламалась від старості, а на заміну іншої немає?

Спочатку подбали б про комфортність перевезень, а тоді б можна було говорити про ціну. А то їдеш як в собачій будці. Брудно, холодно, хоча зима тільки закінчилась. І маршрут щоразу змінюється.

Якою може бути верхня межа зростання ціни на проїзд? Всі перевізники твердять: такої не існує, все залежатиме від вартості пального й загалом економічної ситуації у державі. Зростатиме вартість пального, зростатиме курс долара – підніматимуть й ціну за проїзд. Та все ж цікавило, наскільки у сьогоднішніх умовах має зрости мінімальна вартість проїзду, щоб підприємства змогли купувати нові автобуси. Явно не 5 грн.

Звісно, що ціни на маршрутний транспорт невпинно зростатимуть і далі. І це ніяк не позначиться на якості сервісу. Мова йде не лише про «сучасний» та «зручний» транспорт, але й про довші інтервали між зупинками, виділені смуги для громадського транспорту. Аби піднімати ціни на проїзд, варто переглянути транспортні комунікації, покращити умови перевезення пасажирів, полагодити технічні проблеми та збільшити кількість транспортних одиниць. Але чи буде це у найближчому майбутньому?

Тож доводиться пасажирам наразі миритися із такою дійсністю й їздити в брудних, пожамканих маршрутках без дна, зате на хвилях «радіо релакс». Чим не комфорт?

Наостанок хочу нагадати мою статтю, де я ще раз підіймав проблематику українських маршруток https://blogs.korrespondent.net/blog/events/3906491/