Облік операцій з ПДВ в бюджетних установах

Як запланувати та відобразити в обліку і звітності операції щодо розрахунків з бюджетом з ПДВ установі-платнику податку

Планування операцій із справляння ПДВ

А. Надходження ПДВ

За існуючими правилами усі надходження та платежі, пов’язані з наданням платних послуг, ми маємо запланувати  у спеціальному фонді кошторису. Адже як визначено у Бюджетному кодексі (пп. 30 частини першої ст. 2) кошторис – це основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання установою своїх функцій.

Зразу хочемо акцентувати увагу на те, що мова йде про надходження, тобто касові грошові потоки віл споживача послуг  на рахунок установи, а не про доходи. Адже дохід – це бухгалтерська категорія і згідно із ст. 4 Закону від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996)  оди   відображаються   в бухгалтерському   обліку  та  фінансовій  звітності  в  момент  їх виникнення,  незалежно  від  дати  надходження грошових коштів. Підтвердження цьому норми п. 2.4 Розділу ІІ НП(С)БОДС 124, затвердженого наказом Мінфіну від 24.12.2010 № 1629, де наведені умови визнання доходу від надання послуг (виконання робіт), серед яких умова надходження коштів за такі послуги  на рахунок виконавця відсутня. 

Так само платежі, про які йдеться у наведеному вище значенні терміну  «кошторис», є касовими видатками, тобто грошовими потоками від установи постачальнику робіт, послуг чи в бюджет, а не витратами. Адже витрати відображаються  в бухгалтерському обліку та  фінансовій звітності  в  момент  їх виникнення,  незалежно  від  дати  сплати грошових коштів (ст.4 Закону № 996). Підтвердження цьому - норми п. 3.2 Розділу ІІІ НП(С)БОДС 135, затвердженому наказом Мінфіну від 18.05.2012 № 568 (далі - НП(С)БОДС 135), де наведені умови визнання в бухгалтерському обліку витрат від надання послуг (виконання робіт), серед яких умова сплати грошових коштів за зобов’язаннями перед постачальником чи бюджетом відсутня. 

Саме виходячи з наведених вище відмінностей надходжень від доходів, касових видатків від витрат, не можна порівнювати показники бюджетній звітності про надходження  з показниками фінансової звітності (ф. № 2-дс, Додаток 2 до НПСБОДС 101, затверджене наказом Мінфіну від 28.12.2009  № 1541) про доходи або  показники   про касові видатки з показниками про витрати, що наведені  у зазначених формах звітності відповідно. Вважаємо, що саме враховуючи відмінності наведених вище категорій представники Міністерства фінансів неодноразово звертали увагу на необов’язковість звіряння показників бюджетної та фінансовій звітності.

І ще декілька слів про касові видатки. З вищевикладеного зрозуміло, що такого окремого об’єкту бухгалтерського обліку, як «касові видатки». не існує. Під час касових видатків в бухгалтерському обліку установи відображається рух коштів з рахунку установи.   Це підтверджується і положеннями абз. 37 п. 2 Розділу ІІІ Порядку бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, звітності фондами загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування, затвердженого наказом Мінфіну від  24.01.2012  № 44 (далі – Порядок № 44), за якими  касові видатки спецфонду бюджету - це видатки, які проведені шляхом перерахування коштів  із спеціальних реєстраційних рахунків.

Отже, кошторис – це касовий документ, і тому усі гроші, що мають надійти на спеціальний рахунок установи за надання платних послуг, у т.ч. суми ПДВ, мають бути відображенні у рядочку «Надходження коштів із спеціального фонду бюджету» кошторису (форму затверджено наказом Мінфіну від 28.01.2002  № 57)  з розшифровкою за видами надходжень

Б. Перерахування коштів на рахунки СЕА

З надходженнями ПДВ усе зрозуміло. А от як вибрати код економічної класифікації видатків (далі – КЕКВ) для планування і в подальшому відображення в обліку касових видатків, пов’язаних з перерахуванням коштів із спеціального реєстраційного рахунку на рахунки у системі електронного адміністрування (СЕА) ПДВ? Найбільш підходящий варіант, це КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки». Так, за нормами пп. 2.6 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету; затвердженої наказом Мінфіну від 12.01.2012 № 333 (далі – Інструкція № 333), за цим кодом можуть бути відображені й інші видатки, крім перелічених у цьому підпункті, що не пов'язані з придбанням товарів та послуг установами. Враховуючи, що прямо такий вид видатків, як перерахування на ПДВ-рахунки, в Інструкції № 333 не визначений, установі доцільно зазначити про свій вибір для цього КЕКВ у наказі про облікову політику.

Ми спробували знайти підтвердження правильності свого, на наш погляд, логічного підходу в офіційних роз’ясненнях. Останнє з них на тему здійснення операцій з ПДВ викладено у Листі

Казначейства  від 05.10.2017   (далі – Лист). В ньому рекомендовано проводити розрахунки з бюджетом по ПДВ з рахунків, відкритих в органах Казначействі за балансовими рахунками 3125  або 3155 (рахунки для зарахування до спецфонду державного та місцевого бюджетів відповідно власних надходжень бюджетних установ – План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом ДКУ від 28.11.2000 № 119). Але така ситуація виглядає дещо нелогічною.

По-перше, за діючими правилами усі кошти, що потрапляють на вказані рахунки виконання бюджетів, автоматично мають бути у всій сумі зараховані на реєстраційні  рахунки установ (Розділ ІІІ Порядку відображення у бухгалтерському обліку операцій по виконанню державного бюджету, затвердженого наказом ДКУ від  11.08.2008 № 327, далі – Порядок № 327 та Розділ IV Порядку відображення у бухгалтерському обліку операцій по виконанню місцевих бюджетів, затвердженого наказом ДКУ від  14.12.2007 № 233, далі – Порядок № 233). Як же повернулася на рахунки з нарахування надходжень бюджетів частина коштів, що  має бути сплачена, за версією Казначейства,  в бюджет? Виявляється, що Казначейство списує з реєстраційного рахунку установи цю частину знов на рахунки для обліку виконання бюджетів, а саме 3125  або 3155 (надає про це виписки установі) і пропонує з цих рахунків на підставі платіжного доручення від установи сплачувати ПДВ в бюджет. Подібна операція у Порядках №№ 327 та 233 передбачена лише для повернення помилково зарахованих на реєстраційний рахунок сум, наслідком якої є зменшення доходів спеціального фонду бюджетів. Але це не наш випадок.

Якщо ж операція, запропонована у Листі, має на меті зменшення доходів спеціального фонду державного (місцевого) бюджету на суму ПДВ, то, можливо, слід змінити методологію формування показника доходів спецфонду бюджетів та формувати доходи не в прямій залежності від касових надходжень. Відповідну норму Закону № 996 про те, що касові надходження та доходи не одне й те саме, ми наводили на початку консультації, а керуватися його положеннями при веденні обліку операцій по виконанню державного та місцевих бюджетів нас зобов’язує ст. 2 Закону № 996.

 Крім того, запропоновані в Листі касові видатки із реєстраційного рахунку (а вони є касовими згідно із абз. 37 п. 2 Розділу ІІІ Порядку № 44) проводяться без застосування КЕКВ, тому не ідентифіковані за напрямом їх використання.   

По-друге, відповідно до абзацу п’ятого пп. 2.2  Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Мінфіну від 29.01.2013 № 43  розрахункові  документи на перерахування ПДВ з рахунків СЕА до бюджету мають складати органи Казначейства,  а не установи, як це запропоновано у Листі. Про рахунки ж СЕА ПДВ в ньому взагалі не згадується. І чи мають установи взагалі розпоряджатися коштами з надходжень до бюджету будь-якого рівня? Звісно, що ні. 

Нелогічність запропонованих  у Листі операцій підтверджують і проблеми відображення їх у бухгалтерському обліку. Так, установа не може відобразити в обліку зняття частини коштів з реєстраційного рахунку на рахунок надходжень до державного чи місцевого бюджету (про що йдеться у виписці органу Казначейства), так як  за нормами Бюджетного кодексу облік виконання бюджетів веде Казначейство, а не розпорядники бюджетних коштів. Тому серед субрахунків, Плану рахунків  бухгалтерського обліку в державному секторі, затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.2013 № 1203 (далі – План рахунків № 1203), призначених  для використання розпорядниками бюджетних коштів (третя позиція – 1) немає тих, що можуть бути використані для відображення доходів бюджетів або операції по прямому направленню таких доходів на сплату платежів, що має провести  установа. Скоріш усього, ця проблема і є причиною того, що відповіді по відображенню в обліку операцій на рахунках 3125 та 3155 Казначейство розпорядникам бюджетних коштів у Листі не надало.

Як вийти з цієї ситуації установам ми визначимо у наступному розділі консультації.

Добре було б,  якби законодавець доповнив перелік напрямів видатків, наведених у пп. 2.6 Інструкції № 333 (для КЕКВ 2280), таким як перерахування коштів на рахунок СЕА ПДВ, і органи Казначейства у звичному режимі приймали б від розпорядників платіжні доручення про перерахування коштів на рахунок СЕА ПДВ з їх реєстраційного рахунку. Хоча, як ми зазначали вище, ми маємо право використовувати цей КЕКВ для таких перерахувань і зараз.

В. Перерахування ПДВ постачальникам

 Суму ПДВ, заплановану для перерахуванні установою постачальникам товарів та послуг, відображаємо  у видатковій частині кошторису за КЕКВ 2800 . Підстава - пп. 1.3 Інструкції № 333.

Бухгалтерський облік

Спочатку про вибір субрахунків, які слід застосовувати, орієнтуючись на План рахунків № 1203.

А. Субрахунки для обліку ПДВ

Для відображення операцій з проведення розрахунків з держбюджетом з ПДВ доцільно використовувати субрахунок 6311 «Розрахунки з бюджетом за податками та зборами».  За кредитом рахунку відображається сума податкового зобов’язання далі - ПЗ), за дебетом - сума податкового кредиту (далі -  ПК).

При цьому суму ПЗ можна відобразити за кредитом субрахунку 6311 незалежно від того, чи зареєстрована  податкова накладна, складена установою, в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН). Головне -  врахувати дату виникнення ПЗ, якою є дата тієї події, що відбулася раніше:

- зарахування коштів від покупця на рахунок платника податку як оплата товарів, робіт, послуг, що підлягають постачанню;

- відвантаження товарів, а для послуг - оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Що стосується ПК, то його суму можна відобразити за дебетом субрахунку 6311 як зобов’язання  держави перед установою лише за умови реєстрації постачальником товарів і послуг своєї податкової накладної в ЄРПН. Тут також слід врахувати дату віднесення сум податку до ПК. Нею в загальному випадку є дата тієї події, що відбулася раніше:

- списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- отримання платником податку товарів/послуг. (пп. 187.1; 198.2; 201.10 Податкового кодексу)

У той же час за нормами Бюджетного кодексу загальним правилом для проведення установами розрахунків з постачальниками є проведення оплати після отримання товарів, робіт, послуг. А за нормами Податкового кодексу постачальники, що за надані товари, послуги, отримують бюджетні кошти, в обов’язковому порядку мають право на формування ПЗ, а значить і на складання податкової накладної, лише після зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (пп. 187.7 Податкового кодексу). Отже, до тих пір, поки установа не розрахується з постачальником, годі й чекати на складання та реєстрацію ним податкових накладних.

Разом з тим при відображенні операції по придбанню товарів, послуг, необхідних установі-платнику ПДВ для надання платних послуг, вона не має підстав відносити суму ПДВ, яка підлягає сплаті постачальнику, на витрати. Тому є варіант - для відображення сум ПДВ, сплачених постачальнику за податковими накладними, не зареєстрованими в ЄРПН, ввести аналітичний рахунку п’ятого порядку до субрахунку 6311, наприклад, з ознакою «1». У наказі про облікову політику  тоді слід зазначити про введення до робочого плану субрахунку 6311.1 «Очікуваний податковий кредит»

Ситуація кардинально не зміниться для випадку, коли законодавством установі дозволено  здійснити часткову попередню оплату товарів, послуг, що придбаваються. У цьому випадку постачальник складе податкову накладну лише на суму попередньої оплати, а остаточна сума ПЗ  постачальника буде визначена при оплаті всієї суми закупівлі.

Зазначимо, що субрахунок 6311 доцільно використовувати і при відображенні в обліку ПК та ПЗ  при проведенні установою операцій з надання послуг, що не підлягають оподаткуванню ПДВ. Це операції що за нормами Податкового кодексу не є об’єктом оподаткування, звільненні від оподаткування, а також операції з надання публічних послуг, видатки на які заплановані у загальному фонді кошторису. За нормами пп. 198.3 та 198.5 Податкового кодексу установа-платник ПДВ має:

- відобразити ПК при отриманні від постачальника товарів, робіт, послуг, які  використовуються в неоподатковуваних операціях, податкової накладної при умові реєстрації її в ЄРПН;

- відобразити ПЗ на підставі складеної установою податкової накладної на своє ім’я на так звану «умовну» поставку та зареєструвати її в ЄРПН. При цьому ПЗ визначаються на дату придбання товарів, робіт, послуг.

Детально про складання таких накладних йдеться у п. 11 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.2015 № 1307 (далі – Порядок № 1307). Зокрема, встановлено, що за кожним типом причини (зазначається  у верхній лівій частині накладної) не пізніше останнього дня звітного періоду складається одна зведена податкова накладна.  За нормами п. 8 Порядку № 1307 при наданні установою платних послуг, які не є об'єктом оподаткування застосовується тип причини «08», для послуг, що звільнені від оподаткування - «09».

Що стосується операцій за рахунок коштів загального фонду кошторису, то у відповідній зведеній накладній логічно застосувати тип причини «13» - Складена у зв’язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності. Орієнтуємося тут на положення пп. 14.1.36 Податкового кодексу, за якими господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу. Хоча  застосування такої причини для операцій за загальним фондом і не є порушенням тієї чи іншої норми, на наш погляд, про всяк випадок можна зазначити про застосування цього типу причин у наказі про облікову політику. Додамо, що штрафні санкції  за несвоєчасну реєстрацію таких зведених накладних не застосовуються (підстава – п. 120¹ Податкового кодексу).

Б. Субрахунки для операції з коштами на рахунку в СЕА ПДВ

Один із субрахунків нам уже відомий, це субрахунок 2313, за кредитом якого по КЕКВ 2800 ми відобразимо кошти, перераховані установою на рахунки в СЕА ПДВ. Зауважимо, що установа не приймає участі у відкритті цих рахунків та перерахуванні коштів з них для сплати в бюджет необхідної суми ПДВ або поверненні коштів на рахунок платника. Держава в особі Казначейства взяла цей обов’язок на себе.

Іншими словами, установи як і будь-які інші платники ПДВ  за командою держави делегували їй свої обов’язки по сплаті ПДВ в бюджет. А для виконання делегованих повноважень, як водиться, слід перерахувати кошти на ім’я та на рахунок того, хто буде виконувати ці повноваження.

По суті перераховані платниками податків кошти на свої ПДВ-рахунки є депонованими сумами на єдиний казначейський рахунок (далі – ЄКР), частина коштів якого складається із надходжень від платників і яким розпоряджається Казначейство. За цими характеристиками ЄКР дуже нагадує депозитний рахунок у визначенні,  наведеному для таких рахунків у Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затвердженому наказом Мінфіну від 22.06.2012 № 758, а саме: депозитні рахунки - рахунки, які відкриваються в органах Казначейства для операцій з коштами, що з настанням відповідних умов підлягають поверненню або перерахуванню за призначенням. У нашому випадку перерахування за призначенням – це сплата ПДВ, а підстави для повернення – норми п. 21 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну від 16.10.2014  № 569 (далі – Порядок № 569).

З огляду на це та враховуючи той факт, що установа не розпоряджається коштами ЄКР, у тому числі і в частині своїх коштів, і не укладає з Казначейством договору про розрахунково-касове обслуговування електронного ПДВ-рахунку, не подає установчі документи, картки з відбитками печатки та зразками підписів службових осіб і т.п., немає підстав вводити до Робочого плану субрахунків будь-який окремий субрахунок у складі рахунку 231 «Грошові кошти на рахунках розпорядників бюджетних коштів» задля відображення операції по перерахуванню сум на рахунок в СЕА ПДВ.

Звернемо увагу, що у складі  рахунку 231 може бути відкритий рахунок для обліку депозитних сум (2315), лише у випадках, коли на ньому ведеться облік коштів, що надходять у тимчасове розпорядження розпорядників бюджетних коштів і з настанням відповідних умов підлягають поверненню або перерахуванню за призначенням.(опис субрахунку з Порядку застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затвердженому наказом Мінфіну від 29.12.2015 № 1219). Тобто, у разі, коли розпоряджається коштами, що обліковуються на такому субрахунку, саме установа. Так само для обліку депозитних сум, на наш погляд, на ім’я Казначейства має бути відкритий відповідний субрахунок рахунку «ЄКР» для розпорядження коштами на рахунках в СЕА ПДВ.

Тим не менше кошти на електронних ПДВ-рахунках є фінансовим активом установи. І тут слід врахувати, що установа перераховує кошти на ПДВ-рахунок заздалегідь, ще до виконання Казначейством делегованих повноважень по сплаті ПДВ, тобто авансом. Крім того, іноді, задля можливості своєчасної реєстрації складених установою податкових накладних в ЄРПН (визначається формулою, наведеною у пп. 200¹.3 Податкового кодексу), щоб уникнути штрафів, установа вимушена перерахувати на ПДВ-рахунок таку суму, яка точно перевищить розмір  ПДВ до сплати. А в окремі звітні періоди може скластися ситуація, що ПК перевищить ПЗ і потреби в коштах, перерахованих на ПДВ-рахунок, не  буде взагалі. У цих випадках перераховані на ПДВ-рахунок кошти певний час також матимуть статус авансових платежів, що або будуть використовуватися у погашенні зобов’язань в майбутніх періодах або мають бути повернуті установі, якщо вона прийме таке рішення. Тому суму грошових коштів, що перераховується із спеціального реєстраційного рахунку на ПДВ-рахунок доцільно відобразити на субрахунку 2117  «Інша поточна дебіторська заборгованість»

В. Аналітичні рахунки до субрахунків з відображення операцій платниками ПДВ

Для всіх інших (крім 6311) субрахунків, що задіяні при відображенні операцій установами-платниками ПДВ можна ввести аналітичні рахунки п’ятого порядку: 1 – для операцій за рахунок загального фонду кошторису, 2 – спеціального, в частині надання платних послуг.

Г. Примірна кореспонденція

Податкова звітність

Форма і Порядок заповнення Податкової декларації з податку на додану вартість (далі – Декларація) затверджені наказом Мінфіну від 28.01.2016 № 21. Звернемо увагу на основні моменти. Дані, наведені в Декларації мають відповідати даним бухгалтерського обліку. Виходячи з цього до Декларації мають бути внесені суми ПЗ, що відображаються в обліку незалежно від факту реєстрації податкових накладних в ЄРПН, та суми ПК, що відображаються в обліку лише при умові реєстрації постачальниками своїх податкових накладних в ЄРПН. У Додатку 5 до Декларації наводиться розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів. Зазначимо, що ПЗ за податковими накладними, виписаними на «умовне постачання» установою товарів, робіт, послуг на своє ім’я (описана вище ситуація, коли слід формувати ПК при отриманні цінностей, послуг від постачальника для проведення операцій, що не підлягають оподаткуванню ПДВ), відображається у Додатку 5  за рядком 6000000000000 (хоча це дещо не відповідає умовному коду 600000000000, наведеному у Порядку № 1307 – різна кількість нулів), та потрапляє до рядка 4.1 Декларації, якщо орієнтувати на ставку 20%.

Після набрання чинності останніх змін до Додатку 5 (наказ Мінфіну від 23.03.2018  № 381) в ньому з’явилося місце  для відображення ПЗ за податковими накладними, складеними установою та незареєстрованими в ЄРПН – Таблиця 1.1.

При виникненні ситуації, коли сформований за встановленими правилами ПК перевищує ПЗ, установа може вибрати 2 варіанти.

1 варіант - прийняти рішення  про зарахування суми від’ємного значення звітного періоду до складу ПК наступного звітного періоду, для чого скласти Довідку, передбачену Додатком 2 до Декларації. Зазначимо, що при цьому будь-яких бухгалтерських проведень робити не потрібно, адже дебетове сальдо на субрахунку 6311 буде погашено лише у наступних звітних періодах

2 варіант – прийняти рішення про повернення бюджетного відшкодування ПДВ на спеціальний реєстраційний рахунок, якщо матиме на це право, для чого скласти Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Додаток 3 до Декларації) та Заяву про повернення сум бюджетного відшкодування за формою, наведеною у Додатку 4 до Декларації). Розгляд Заяви органами ДФС та надання команди Казначейству для повернення коштів за рахунок коштів держбюджету здійснюються за процедурами, викладеними у ст. 200 Податкового кодексу. Для відображення в бухгалтерському обліку такої операції використовуємо проведення № 16 (див. попередній розділ консультації.

У разі, коли установа прийме рішення про повернення сум з рахунку в СЕА ПДВ на свій реєстраційний рахунок (умови такого повернення  визначені у п. 21 Порядку № 569), вона зазначає про таке рішення у Заяві за формою, наведеною у Додатку 4 до Декларації. Для відображення в бухгалтерському обліку такої операції використовуємо проведення № 10.

Бюджетна звітність

Для відображення операцій з надання платних послуг використовується форма бюджетної звітності  № 4-1 (д),  4-1 (м) «Звіт про надходження і використання  коштів, отриманих як плата за послуги» (далі – Звіт 4-1). Форма та порядок складання цього звіту затверджені Наказом № 44. Враховуючи «касову» природу надходжень та видатків, що відображаються у цьому звіті, його показники формуються за результатами бухгалтерських проведень, пов’язаних лише з рухом коштів  на спеціальному реєстраційному рахунку. Якщо говорити про операції із справляння ПДВ, то у Звіті 4-1 акумулюються дані  за примірними проведеннями, наведеними у другому розділі консультації. Наприклад:

-  за проведенням  № 3 «Надходження коштів на реєстраційний рахунок від реалізації послуг, включаючи ПДВ» (рядок 010, гр. 9 Звіту 4-1  ),  

- за проведенням № 6 «Здійснення розрахунків з постачальником, включаючи суму ПДВ», відображаючи суму  ПДВ у рядочку 420 (КЕКВ 2280) гр. 10 (при необхідності і гр.11) Звіту 4-1,

- за проведенням № 8 «Перерахування коштів на рахунок в СЕА ПДВ» відображаючи перераховану суму   також у рядочку 420 (КЕКВ 2280) гр. 10 (при необхідності і гр.11) Звіту 4-1.

Фінансова звітність

Насамперед зазначимо, що операції з касових надходжень ПДВ та  касових видатків установи, пов’язаних із справлянням ПДВ, не зумовлюють отримання установою доходів або проведення витрат. Адже за результатами розрахунків з бюджетом платниками ПДВ  формуються доходи та витрати державного бюджету, а не будь-якого платника податків. Саме тому установа при формуванні як у бухгалтерському обліку, так і в подальшому у Звіті за формою № 2-дс такої категорії як доходи має виключити із суми, що має оплатити покупець її послуг, суму ПЗ (див. проведення №№  1, 2).

З цієї ж причини не вважатимуться доходами установи касові надходження на спеціальний реєстраційний рахунок установи, пов’язані із отриманням нею бюджетного відшкодування з ПДВ у разі, коли установа матиме на це право та/або касові надходження на спеціальний реєстраційний рахунок установи сум з рахунків в СЕА ПДВ, якщо установа прийняла таке рішення за підставами, визначеними у Порядку № 569.

На відміну від цього у Звіті про рух грошових коштів (форма № 3-дс, Додаток 3 до НП(С)БОДС 101) за показником «Надходження  від надання послуг (виконання робіт)» – рядок 3005 – мають бути відображені касові надходження на спеціальний реєстраційний рахунок, включаючи суму ПДВ. А за показником  «Витрати на виготовлення продукції (надання послуг, виконання робіт)» - рядок 3110 -  де, згідно з Порядком , затвердженим наказом Мінфіну від  28.02.2017 № 307 наводяться дані про витрачання коштів за даними записів їх руху на субрахунках бухгалтерського обліку, мають бути відображені касові видатки, передбачені кошторисом, у т.ч., на сплату ПДВ постачальникам та на поповнення рахунку в СЕА ПДВ.

 З огляду на це, на нашу думку, у ф. № 3-дс, доцільно показник «витрати» замінити на показник «видатки». Тим самим буде збережено єдиний методологічний підхід до визначення такої категорії як видатки (де б про них не згадувалося), викладений у НПСБОДС 135. Він не передбачає прямої  залежності формування величини витрат від касових видатків установи при організації своєї діяльності. Для прикладу, витрати на амортизацію не передбачають проведення касових видатків, а касові видатки на перерахування ПДВ постачальникам та коштів на ПДВ-рахунки не пов’язані з витратами установи на виконання своїх основних функцій.