Обережно, їжа!

В нашій країні нема належного державного контролю за якістю та безпечністю продукції, тому недобросовісні виробники цим активно користуються

Лікарі постійно закликають людей дотримуватися здорової програми: три молочних продукти щодня. Це надто актуально нині, адже з урахуванням нинішніх цін на м’ясо та рибу молокопродукти залишаються-таки доступнішим джерелом повноцінного білка. Сьогодні в Україні фальсифікують всі без винятку групи продовольчих товарів. Спеціалісти запевняють, що сьогодні фальсифікують всі групи товарів, починаючи від тих же алкогольних напоїв і закінчуючи навіть пральними порошками. У нас дуже багато підробок під бренди. І навіть у великих супермаркетах ми можемо думати, що купуємо брендові речі, а це далеко не вони. Не кажучи вже про те, що у нас сьогодні величезна кількість підробок у фармацевтичній галузі.

Якщо громадські організації ще щодо якихось товарів харчування можуть собі дозволити проводити вибіркові експертизи, то фармацевтичну галузь взагалі ніхто не перевіряє. І та незначна кількість громадських організацій, які можуть перевіряти цю якість, може означати одне: 70-80% медикаментів фальсифіковані, тобто не несуть тої лікувальної властивості, яку споживач має отримати.

До речі, фахівці нагадують споживачам, що не треба боятися термічної обробки молока — ультрапастеризації, пастеризації, стерилізації. Найбільше гарантує якість перша. Високоякісна обробка робить продукт безпечним, не спричиняє кардинальних втрат вітамінів, мінерали залишаються всі. Щоправда, стерилізація змінює смак молока.

Варто звертати увагу й на температурний режим зберігання продукції в мережах. Наприклад, масло слід зберігати не на холодних прилавках разом з іншими молокопродуктами, а при мінусовій температурі.  

Тестування молочної продукції громадськими організаціями свідчить, на жаль, про те, що виробники не соромляться замінювати молочні білки немолочними, а також додавати різні речовини, як  соду в молоко, аби воно не так швидко скисало. Хоч це заборонено.  

В нашій країні нема належного державного контролю за якістю та безпечністю продукції, тому недобросовісні виробники цим активно користуються, підмішуючи у продукт дешеві немолочні рослинні жири.

16 березня цього року були відібрані зразки сиру з різних областей України. В експертизі брали участь такі відомі сири виробників як «Простоквашино», «Президент», «Галичина», «Хуторок», та інші.

По результатам експертизи виявлено навіть рослинні немолочні жири, що заборонено законодавством. Причому кількість немолочного жиру майже втричі перевищує заявлену жирність і становить 27,5%. Як правило, якість цих рослинних жирів залишає бажати кращого: це дешеві пальмова, кокосова олії або їх суміші з високим вмістом трансжирів, які є небезпечними для здоров'я, оскільки від них в першу чергу страждає серцево-судинна система. А ось білка в цьому продукті в чотири рази менше, ніж заявлено, - 3,85% замість обіцяних 16%,

Фахівці відзначили, що вживання такої продукції може призвести до різних розладів в роботі шлунково-кишкового тракту, що особливо небезпечно для дітей.

Наші ж молочники відправили на ринки, переважно Марокко, Туреччини та Нідерландів, 30,5 тис. тонн масла. В цей же проміжок часу показники імпорту пальмової олії в Україну також зросли - вдвічі. Мова йде про близько 78 тис. тонн, що стали рекордними за останні сім сезонів.

Я хочу помилятися, але така статистика наводить на сумні висновки... Схоже, наш вітчизняний виробник, вибравши експортну стратегію, найбільш якісну продукцію відправляє за кордон, а на внутрішній ринок продає максимально здешевлений і шкідливий продукт.

Маємо молоко, сир, сметану – без молока або лише з частковим його вмістом. Крім дешевих замінників, деякі виробники активно додають барвники та консерванти, про що на упаковці, звичайно, нема жодного слова. Є також випадки, коли у твердих сирах знаходили кишкову паличку, а в згущеному молоці – недозволену стандартами сорбінову та бензойну кислоту.

Якщо покупець запідозрить, що йому підсунули неякісний товар, можна сподіватися в основному на себе. Або знехтувати своїми підозрами і скуштувати. Або викинути на смітник. Або все ж спробувати довести, що продукція неякісна. Закон це дозволяє. Шлях – до суду. Правда, доведеться заплатити за експертизу, і за сам позов. А це – недешеве задоволення. І гарантій, що виробника вдасться вивести на чисту воду, – жодних.

От і опиняємося на роздоріжжі – з одного боку захист національного виробника, захист бізнесу, зменшення кількостіконтролюючих органів, а з іншого боку – повільне знищення українців цими ж самими виробниками.

Отже виникає питання: повільно вмирати чи знову жорстко контролювати. Але чи просто контролери не увійдуть в долю з фальсифікаторами?

Тут ще питання морілі, але воно відкрите.