ВІЛ-позитивні діти теж хочуть мати родину

На порталі «Сирітству – ні!» теж є анкети дітей з ВІЛ. І ці хлопчики й дівчатка також дуже хочуть мати люблячих маму й тата, братів, сестер і затишну оселю.

На порталі «Сирітству – ні!» теж є анкети дітей з ВІЛ. У них стоїть позначка «Дитина з особливими потребами». І ці хлопчики й дівчатка також дуже хочуть мати люблячих маму й тата, братів, сестер і затишну оселю.

Комусь із таких діток щастить, вони знаходять нові родини, де їх відігрівають турботою й ласкою. Потім батьки дякують нам, спеціалістам програми «Сирітству – ні!» Фонду Ріната Ахметова, за допомогу в знайомстві із сином чи донькою, ми починаємо дружити з цими сім’ями, спілкуватися й так дізнаємося, що їхня дитина має цю хворобу, адже інформація про діагнози тих, чиї анкети є на порталі, може бути розголошена спеціалістами служби у справах дітей тільки кандидатам в усиновителі, опікуни, прийомні батьки чи батьки-вихователі.

Радує, що за останні кілька років у нас збільшилася кількість знайомих батьків, які прийняли у свою родину ВІЛ-позитивних діток. Когось ми навіть познайомили одне з одним (звичайно ж, із їхнього дозволу). Дуже важливо мати однодумців і підтримку того, з ким можеш поділитися своїми думками, адже батьки не завжди навіть родичам розповідають про цей діагноз дитини.

Ірина теж знайшла свою маленьку донечку на нашому порталі. Виявилося, що в дівчинки ВІЛ, але це не вплинуло на рішення майбутніх тата й мами. Я попросила Ірину дати відповідь на одне запитання: «Чи важко виховувати ВІЛ-позитивну дитину?» І ось її відповідь.

«Виховувати ВІЛ-позитивну дитину вкрай складно. Потрібно примудритися змотивувати її на навчання й зростання, але не зламати особистість. Навчити поводитися з дорослими ввічливо й шанобливо, але вибирати, кого можна не слухати, і важливо не підкорятися. Показати, що таке доброта й чесність, але пояснити, чим вони відрізняються від дурості й довірливості. Прищепити потрібні для життя навички й при цьому не відгородитися відстороненістю. Допомогти, де необхідно, і відійти вбік, де краще не втручатися.

Виховувати ВІЛ-позитивну дитину нелегко. Потрібна нескінченна й безумовна любов, яка іноді стомлюється, вимагає відпустки й просто втрачає життєвий блиск. Потрібна мудрість, що часто втомлено ховається за імпульсивною дратівливістю. Необхідно бути педагогом, психологом, лікарем, вихователем, нянею, кухарем, прибиральницею й ще десятком людей одночасно.

Ах, так, зовсім забула. Ще потрібно раз у три місяці відвідувати лікаря, який веде дитину в спеціалізованому медичному закладі й коригує схему прийому ліків. Двічі в день давати дитині ці ліки (до речі, деяким щастить – призначаються препарати, що приймаються раз у день). І... і що ще? Мабуть, основне згадала. Погодьтеся, на тлі інших головоломок ці дві здаються смішною дитячою задачкою».

Особисто я погоджуюся. Але не маю на меті когось переконувати, що прийняти в родину ВІЛ-позитивну дитину – це легко. Адже полюбити її безумовно, щиро відчути серцем і душею іноді дуже важко. Та стосовно ВІЛ зараз багато правдивої інформації в Інтернеті, у тому числі й на порталі «Сирітству – ні!», завжди можна проконсультуватися з лікарем чи попросити контакти мам, які виховують діток із ВІЛ. Треба дуже добре зважити, чи вистачить сил прийняти дитину з інтернатного закладу й чи не страшним буде для вас ВІЛ. Маєте розуміти кілька важливих нюансів.

1.     Антиретровірусна терапія повинна прийматися ВІЛ-позитивною людиною щодня.

2.     Періодично треба відвідувати лікарів, здавати аналізи.

3.   Слід буде пояснити дитині, що це за вірус, звідки він у неї, розповісти про шляхи його передачі.

4.    Можуть траплятися ситуації стигматизації, якщо хтось зі знайомих довідається про ВІЛ у дитини, але пам’ятайте, що маєте право нікому не розповідати про цей діагноз: ні в садочку, ні в школі, ні навіть у лікарні.

Якщо ви впевнені, що готові прийняти ВІЛ-позитивну дитину, дійте. І колись, як маленькі рученята міцно-міцно обійматимуть вас, а губки цілуватимуть у щічку, обов’язково подумаєте: «Як добре, що ми зустрілися саме з тобою».