АТО і компенсація за зруйноване житло. Чи очікувати?

Про те як вплине новий закон України на грошові компенсації громадянам за матеріальну шкоду через обстріли вже думають ще задовго до прийняття цього закону.

Про те як вплине новий закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях» на грошові компенсації громадянам за матеріальну шкоду через обстріли вже думають ще задовго до прийняття цього закону.

 В новому законі є абзац, який повідомляє, що “Відповідальність за моральну та матеріальну шкоду, завдану Україні та її громадянам покладається на Російську Федерацію”. Чи означає це, що відтепер можна буде позиватися в суді щодо грошової компенсації до Росії? Як отримати матеріальну компенсацію за зруйноване під час обстрілів майно? Які документи потрібні для успішного позову і як їх треба підготувати? Та ще багато питань, відподей на які практично не може дати не один високопосадовець.

Адвокати також в роздумах, радять, не дивлячись на нові подальші закони, збирати до купи документи, які підтверджують право власності на будинок або квартиру. По-друге, необхідно обгрунтувати, що руйнування сталися внаслідок терористичного акту під час проведення заходів із забезпечення національної оборони і безпеки. Такими доказами можуть бути показання свідків, фотографії, відеозаписи, звіти ОБСЄ. Потрібно звернутися в правоохоронні органи, щоб вони зафіксували вчинення злочину, можливо, провели необхідні слідчі дії. Також повинен бути акт про руйнування, складений фахівцями місцевої адміністрації, які виїжджають на місце і фіксують руйнування. Але все це сказано на словах. На практиці, зазвичай, вимушені переселенці залишаються ані без житла, ні без грошової компенсації.

Ми бачимо чергову проблему, яка зросла на очах за якісь три-чотири роки. Проблема, яку ця влада не хоче вирішувати та людей зі Сходу України, яких влада не хоче ні бачити не чути.

Якими б не були нові закони, то виплату коштів постраждалим вони все одно не гарантують, бо в  них прописано, що знайти гроші на компенсації має Кабінет Міністрів або ж сама Верховна Рада має внести зміни у майбутні Державні бюджети, а отже знов голосувати за перерозподіл коштів, яких не вистачає навіть на найнеобхідніше. Всі законопроекти, за які голосує Верховна Рада мають ознаки популізму. А отже, поки держава не винайшла власний механізм компенсації, їй доведеться виплачувати кошти за рішеннями Європейського суду.

Поки в Донецьку та області працює «Фенікс», а не «Водафон», поки в Луганську та області елементарно немає постачання води, та поки на всьому Сході України будуть лунати залпи градів, чи є сенс говорити про якісь компенсації від держави за матеріальну шкоду? Можна багато говорити про відпустки на Мальдивах чи Сейшелах під різними іменами, можна порівнювати політиків із схожими на них звірями, можна, як показала практика, навіть стикати лбами братів. Можна вщент розкрасти армію, щоб ті самі вимушені переселенці зі згорівшою до тла домівкою, віддавали практично останні речі-недоноски ще «зеленим» хлопцям на так званій першій лінії.

Треба звикнути до законів «під себе», до законів, які кинуті своїм громадянам як кістка бездомному собаці аби тільки на якийсь час «перебити голод» та «замилити очі». Важко усвідомити, та ще важче говорити про те, що очевидно у цьому питанні нічого не зміниться рівно до останньої неділі березня 2019 року. Але й водночас важко хоч щось прогнозувати на друге півріччя наступного року. Дуже підходить назва відомого радянського фільму Олександра Полиннікова «Поживем – увидим».

Нагадаю, що 18 січня Верховна Рада ухвалила так званий закон «про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях». Законопроект №7163 у другому читанні та в цілому підтримали 280 депутатів. Росія визнається державою-агресором, на яку покладається відповідальність за окупацію українських територій. Терористичні організації змінились на представників окупаційних адміністрацій РФ, заручники – на військовополонених, а саме АТО – на заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсіч російської збройної агресії. Можна перейменувати вулиці, міста, можна ухвалити безліч нових законів щодо Донбасу… Але ситуація незмінна - східна частина мапи України досі  горить червоним не тільки в інтернет-виданнях, але й в українських реаліях. Потрібні факти і докази. Та що відбувалося попередні три роки!? Хто за це відповість?

Прийняттям цього закону Верховна Рада юридично схвалює рішення президента України про використання Збройних Сил та інших військових формувань для стримування і відсічі російської збройної агресії в Донецькій і Луганській областях. Як пояснює Мустафа Найєм, це означає, що закон наділяє президента правом одноосібно, без подальшого парламентського контролю вирішувати питання про застосування Збройних Сил України та інших військових формувань, що прямо суперечить п. 33 ст. 85 Конституції України.

Всі рішення в зоні колишньої АТО буде приймати командувач Об'єднаного оперативного штабу ЗСУ. А він і його повноваження будуть визначатися Президентом України, що також суперечить Конституції (відповідно до ст. 106 повноваження Президента визначаються тільки Конституцією України).

Зараз почнеться боротьба за посади в цій новій структурі, за її фінансування, за її повноваження, щоб контролювати незаконну торгівлю, контрабанду і взагалі встановлювати свої порядки на цій території.

Це так легко відправити всіх куди-небудь, аби не до чиновників.