Справжній чоловік не підніме руку на жінку, але, як показує статистика, таких «чоловіків» досить багато.
На жаль, нікуди, не зникає проблема
домашнього насильства, яка в Україні досить поширена. Якщо говорити навіть про
офіційну статистику Міністерства внутрішніх справ, то про це надходить у
середньому близько 150 тисяч заяв на рік. Але, знову ж таки, ми розуміємо, що
це лише офіційна статистика звернень до правоохоронних органів. Дуже багато
жінок не звертаються по допомогу, відповідно громадські організації оцінюють,
що ця цифра становить лише 10–15 відсотків від реальної кількості випадків, від
реального масштабу проблеми.
Якщо за даними
ООН кожна третя жінка протягом життя зазнає насильства, то чи є ці дані
надійними? На заході жінки, маючи такі дані про знущання, насильство,
скаржаться в поліцію чи до служб допомоги. В Україні ж традиціійно жінки
поводяться по іншому - ну прийшов випивший, вдарив один раз. Наскільки надійна
статистика щодо України?
Мова йде не
просто про жорстоке поводження — статистика ВООЗ свідчить, що 38 % вбивств
жінок у світі — справа рук їх чоловіків. Серед європейських держав Україна за
рівнем гендерного насильства знаходиться у другій — більш позитивній — частини
списку. Але це не привід для самозаспокоєння. В Україні лише з 2002 року
домашню агресію стали визначати як адміністративне правопорушення. Вже щось.
Але без кримінального покарання подібна міра неефективна. У Європі, наприклад,
насильство в сім'ї криміналізоване.
Не треба
забувати, що більша кількість зґвалтувань залишається в тіні, тому що жінки
бояться просити захисту, не в змозі самостійно протистояти насильству, а також
тому, що не вірять, що діюча правова система їх захистить. А існуюча офіційна
статистика підтверджує складність доведення таких справ до логічного завершення
та встановлення покарання для кривдників у судах.
Навіть із тих
жінок, хто подає заяву через систематичні побиття, абсолютна більшість потім їх
забирає, не доводячи справу до суду. З точки зору правоохоронців, це безнадійні
справи, які не мають судових перспектив і по суті лише забирають їх час.
По-друге, це пов'язано з тим, що жінки починають казати, що коли чоловік
тверезий, то гарний; а давайте подумаємо про дітей. Врешті решт, зарплату він
приносить. Адже не можна через якийсь
синець під очима ризикувати годувальником сім'ї. І тому поліція намагаєтья вмовити
- ви помиріться, все минеться. Але якщо повториться, то тоді звертайтеся.
В Україні все ще
стається гендерна дискримінація, яку списують з рахунку і вважають чимось
неважливим. Жінка не завжди може отримати повноцінний доступ до ринку праці,
жінкам, особливо молодим мамам, часто відмовляють у працевлаштуванні. Також
заробітна платня жінок та чоловіків в Україні на одних і тих самих позиціях
може відрізнятися на 25–30 відсотків, тобто досить суттєво.
Ще під час
воєнних конфліктів жінки зазнають додаткового насильства. Не таємниця, що
частішають випадки зґвалтувань у зоні, де відбуваються воєнні операції, не
таємниця, що жінки і діти часто стають щитом для бойовиків, при тому, що це
неприпустимо. Але, на жаль, це відбувається. Повертаються учасники АТО і продовжують
свою війну в головах, свою образу, незавершені військові дії на фронті вони
переносять у сімейний простір – на жінок і дітей, на своїх батьків.
Всі ці, не
вирішені владою проблеми, часто стають
причиною того, що українські жінки сподіваються знайти кращу долю, виїжджаючи
за кордон, і якщо вони це роблять, то можуть потрапляти в ситуацію торгівлі
людьми.
В Україні тільки
в умовах рівності та поваги кожен може вдосконалитись, створити сім'ю,
влаштуватись на роботу і не боятись дискримінації та проблем «сам на сам».
Справжній чоловік
не підніме руку на жінку, але, як показує статистика, таких «чоловіків» досить
багато.
Знову ж
такизамовкування цієї проблеми сприяє її росту, адже традиційно прислів'я «не
виносити сміття з хати» вбивається з малечку у свідомість і чоловіків і жінок.
Доречі не завжди об'єктом домашнього насильства стають жінки. Чоловікі такоє
потерпають від нього.
Родинна основа
здорового суспільства - про це слід пам'ятати кожному.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.