УКРАЇНА БЕЗ СААКАШВІЛІ

Україні не підійшов авантюризм Саакашвілі. Ставка на маргінальні сили робить пародію на революцію. У грі можна блефувати, але доти, доки люди зрозуміють, що мова йде саме про гру. Серйозні речі слід робити серйозно. Якщо ти граєшся, сподіваючись на підтримку мас, то можеш здобувати тактичні перемоги, але в стратегічному вимірі все одно програєш.

УКРАЇНА БЕЗ СААКАШВІЛІ

Через декілька днів Саакашвілі змушений буде залишити Україну. До Грузії його не депортують. Швидше за все, в якійсь комфортабельній європейській державі він очолить український уряд в екзилі.
Україна – не Грузія. Час Саакашвілі для України ще не настав і, можливо, вже ніколи не настане. Його досвід, з одного боку, може виявитися корисним, а, з іншого, – краще його більше ніколи не застосовувати.
Звичайно, Саакашвілі прекрасно розумів, що виступає тараном у зміщенні Яценюка з посади прем’єр-міністра. Мабуть, розрахував, що сам всядеться у це крісло. Однак Порошенко зробив ставку на Гройсмана. Краще керований земляк, ніж імпульсивний грузин, який колись захоче змістити тебе.
Неможливо збудувати рай у рамках однієї області. Навіть з більшими організаторськими здібностями, ніж у Саакашвілі, не під силу змінити Систему. Або ти граєш за її правилами, або тебе викидають із неї.
Україні не підійшов авантюризм Саакашвілі. Ставка на маргінальні сили робить пародію на революцію. У грі можна блефувати, але доти, доки люди зрозуміють, що мова йде саме про гру. Серйозні речі слід робити серйозно. Якщо ти граєшся, сподіваючись на підтримку мас, то можеш здобувати тактичні перемоги, але в стратегічному вимірі все одно програєш.
В Україні Саакашвілі був приречений на поразку. Він не мав союзників. Ті, які назвали себе так, хотіли вивищитися на його тлі. Українці не повірили Саакашвілі, що за короткий термін можна змінити Систему, – і не тому, що він був не правий, бо для зміни Системи потрібен тривалий час. Головне – це щоденна кропітка робота. Чи сам Саакашвілі був готовий до цього? А люди із його команди, яка так і не відбулася?
Порошенко переграв Саакашвілі тактично і стратегічно. Це зовсім не пішло на користь Україні. Але, мабуть, два лідери не помітили тієї межі, коли дружба починає переростати у ворожнечу. У двох гору взяли амбіції, а не державне мислення.
За Саакашвілі не слід переживати. Він знайде себе у цивілізованому світі як респектабельний політик. Писатиме книги, читатиме лекції. Можливо, створить фонд свого імені й нарешті зосередить основну увагу на Росії, яку слід примушувати до демократії.
Я не бачу Саакашвілі у великій політиці, тим більше – у Грузії. Однак від нього самого залежить, чи зможе він скористатися новими обставинами й можливостями, які відкриваються перед ним, щоби бути максимально корисним суспільству. Втім, знаючи імпульсивно-авантюрний характер Саакашвілі, можна спрогнозувати і менш оптимістичний варіант особисто для нього. Але це вже стане темою іншої розмови.