У протестуючих «нова ціль» – Президент України

Про те, що на антикорупційному суді, відміні депутатської недоторканості, ухвалені нового виборчого закону, різностороння протестуюча когорта не зупиниться, було відомо ще на початку мітингів біля ВРУ

На сьогодні серед публічних претензій мітингарів відбулося оновлення, прийняття законопроекту, що регулюватиме процес притягнення Президента України до юридичної відповідальності в порядку імпічменту. Тим не менш, на сьогодні серед мітингарів не існує до кінця сформованого бачення запровадження цього механізму, адже в Конституції України вже передбачені відповідні норми, що покликані цей процес обумовити. Але українська політика не була б така унікальна, якби замість суті проблеми, публічна увага не актуалізувалось на особистостях, які нібито ці проблеми «породили». Так, один із діючих депутатів України, від партії Самопоміч, Семен Семенченко, переконує, що «для повалення президента «досить 500 осіб скоординованих, об'єднаних однією метою. Але це повинні бути не просто майданівці, не просто літні люди, не просто молодь, а люди, які мають бойовий досвід».

Безперечно за час своєї каденції діючий глава держави Петро Порошенко був фігурантом не одної гострої політичної дискусії і йому завидувалось не квапливість у просуванні ефективних політичних та інституційних реформ, але чи не вперше саме на тлі серії мітингів «за велику політичну реформу» було озвучено ідею про «дострокове припиненням ним своїх повноважень». Водночас, якщо в Україні більшість політиків ще націлені на будівництво правової держави, варто нагадати, що Кримінальним кодексом, статею 109, передбачення юридична відповідальність за дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109 КК). До слова, правовою підставою криміналізації цих діянь є ч. 2 ст. 5 Конституції України, відповідно до якої право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і ніхто не може узурпувати державну владу.

Якщо говорити в об’єктивній опції, є ряд форм, які кваліфікуються, як діями, що націлені на зміну конституційного ладу. Йде мова про:

1) дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади – це, наприклад, створення із вказаною метою не передбачених законодавством воєнізованих або збройних формувань чи груп, захоплення й утриман­ня будівель або споруд, які належать органам влади, фактичне створен­ня незаконних органів державної влади тощо;

2) змова про вчинення таких дій (ч. 1 ст. 109) – це умисна угода двох або більшої кількості осіб про спільні насильниць­кі дії, спрямовані на зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади;

3) публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади – це завжди активний уплив на невизначену кількість людей, що має публічний характер (наприклад, проголошення таких закликів на мітингу, де­монстрації, зборах  тощо);

4) розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій (ч. 2 ст. 109) – це ознайомлення з такими матеріалами інших осіб або створення умов для такого ознайомлення (приміром, поширення книг, розклеювання листівок тощо).

Цікаво, що ідею до неправової зміни глави держави озвучують парламентарії та громадські активісти, які обранні чи працюють законним шляхом, але фактично не бажають демонструвати альтернативну політичну поведінку, будучи спікерами, ватажками мітингарів біля українського парламенту.  І цілком логічно, що мали ставати виразниками буквального політичного життя по-новому,  а не в контексті «протесної зони комфорту», яка акцентує увагу на проблемах, що породжує влада і доцільності внесення ряду законів і відставки діючих політиків і в мить все в країні стане на свої місця.

Очевидно, що якби це трапилось ми б були свідками менш радикалізованих форм громадського протесту, що підживлюються більш радикалізованими  заявами публічних суб’єктів політики.  І безпеерчно , навіть на мітингах під стінами ВРУ від 17 січні 2017 року не було стільки травмовано.

Так, у коментарі УНН  речниця управління Нацполіції м. Києва Оксана Блищик повідомила, що "Серед правоохоронців постраждали троє людей...спецпризначенець з Кіровограда, поліцейський з Подільського управління Нацполіціїі та 42-річний Нацгвардієць з Івано-Франківська", - зазначила О.Блищик. За її словами, у постраждалих правоохоронців діагностували струс мозку, черепно–мозкові травми та травми тіла. Наразі вони знаходяться у лікарні. Також вона зазначила, що серед активістів у перший день один чоловік з тілесними ушкодженнями був доставлений до лікарні. "Ще двоє мітингувальників отримали першу медичну допомогу на місці події, "їм промили очі від сльозогінного газу", - підкреслила вона. Щодо затримання активістів, речниця повідомила, що з 17 по 23 жовтня було затримано двоє осіб. "Двоє затриманих, один затриманий зі зброєю, але він під особистим зобов’язанням, другий затриманий, відкрито кримінальне провадження за ст. 345 КК України (погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу)", - додала речниця.

Ще раніше за Семенченка про необхідність відставки Порошенка заявив колишній губернатор Одеської області, які безперечно актуалізував питання подолання корупції на всіх рівнях влади та підприємствах області, але не завершив почате пославшись на протидію «олігархічної системи», хоча поза очі і серед мітингарів йому закидувався безпрецедентний досвід структурних державних реформ. Тим не менш Саакашвілі сьогодні не є безперечним виразником думку мітингуючих. З останнім він солідаризується в частині прийняття законопроекту про імпічмент Президента України, хоча публічно ні мітингарі, ні їх провідники не при відкривало світло чи вони мають сам текст чи навіть візію такого законопроекту. Відповідно суб’єктивно можна припустити, що це лише намір і демонстративний акцент в бік влади для того, щоб схилити останню до врахування вимог мітингарів у форматі "тут « зараз», очевидно не сильно враховуючи аспект юридичної коректності та правового престижу України як держави в Світі.

Сильно хочеться вірити, що політична доцільність і жадоба політичної влади не стануть домінантами ні у представників влад, ні у мітингарів з їх спікерами щодо стабілізації ситуації, яку породила хвиля громадських мітингів і протестів в жовтні 2017го в частині доцільності активізації політичних трансформації в Україні. Маю надію, що результатом компромісів влади і мітингарів і ціллю останніх не буде просто заміна одних обличь у владі та інкорпуванням нових мітингарів до установ влади, а дійсно укорінення нових «правил гри» , які унеможливлюватимуть політичному шулерству та імітації політичних реформ та впливу громадськості на інститути влади.

Спеціально для газети «Слово Громади», політолог Дмитро Гаврилюк