На дворі 2016-ий. Україна помпезно святкує 25-річчя своєї незалежності. Замість військового параду – фестивалі на будь-який смак: для молоді, літніх людей, для татусів-матусь і їхньої малечі.
На дворі 2016-ий. Україна
помпезно святкує 25-річчя своєї
незалежності. Замість військового
параду – фестивалі на будь-який смак:
для молоді, літніх людей, для татусів-матусь
і їхньої малечі. Звідусіль долинає сміх
та дитячий галас. Довкола панує атмосфера
щастя: люди обіймаються одне з одним,
розмахують синьо-жовтими прапорцями,
співають гімн і фотографуються на
згадку.
«Я пишаюся тим, що я
українець», – розповідає в інтерв’ю
журналістам восьмирічний хлопчик із
розмальованим у національні кольори
обличчям.
«Не даром я голосовала
за независимость в 91-м. Я
верила, что
будет лучше.
И я не ошиблась»,
– впевнено констатує жіночка років
шістдесяти, в модних темних окулярах і
гарній сумці од відомого українського
дизайнера.
Надвечір людей побільшало.
Майдан Незалежності сяє всіма кольорами
веселки.
«Зараз буде салют!» –
вигукує маленька дівчинка. Вона тягне
за собою батьків, що тримають у руці лимонне морозиво. «Зараз
доню, зараз», – відповідає матуся. «Ну
зажди ще секундочку», – додає весело
батько.
За кілька хвилин гаснуть
ліхтарі й довкола стає тихо – усі
затамовують подих в очікуванні феєрверку.
І ось, воно – чується грім і на небі
з’являються різнобарвні візерунки й
фігурки. Усі починають аплодувати. Хтось
голосно крикнув – «Україна – ти найкраща»
і гасло миттю підхоплює публіка. «УКРАЇНА
– ТИ НАЙКРАЩА», долинає вже здалеку і
шкірою починають бігти мурахи. Від
усвідомлення прекрасного моменту. Від
розуміння того, що Україна – справді
найкрасивіша і найпрекрасніша країна
світу.
Наостанок відкриваю
оновлення у Facebook.
Це повідомлення можна
перечитувати бозна скільки.
«Україна святкує
25-річчя. Команда Facebook вітає всіх українців
зі святом. Бажаємо нових перемог і
злетів!».
А нижче підпис від
Вікіпедії.
«Україна – найбільша
і одна з найзаможніших європейських
країн із населенням 55 млн… українська
економіка вважається однією з найсильніших
у Євразії… такий успіх пояснюється
розумною політикою держави, що сприяє
розквіту бізнесу і збільшенню доходів
громадян… середня заробітна плата –
$3000… середня пенсія – $800… середня
тривалість життя на рівні Норвегії,
Данії та Німеччини – 79 років».
Виходжу з 4G-Інтернету
і сідаю у швидкісне метро, що здатне
розвивати швидкість до 120 км/год. За 7
хвилин я вдома, на рідній Лівобережній.
Йду додому знайомими вулицями. Довкола
щасливі обличчя незнайомих людей –
вони п’ють із паперових стаканів гарячий
шоколад та їдять горіхові тістечка. Чисті
вулиці, чисті узбіччя. Автомобілі
повільно повертають у двір і пропускають пішоходів. Перед
під’їздом я зупиняюся та підіймаю голову
догори. Зорі… десятки, ба навіть сотні. А мій друг із
Пекіна каже, що там і зірок не побачиш
– така вже кепська екологія там.
P.S. Текст написано у 2016. Рік потому пишатися нічим, крім, хіба що, безвізу, Євробачення та серпневого курсу гривні.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.