Забарикадувавшись у власному кабінеті, якісну реформу провести неможливо

Здоров’я українців під загрозою через поспіх та небажання комунікувати зі сторони МОЗ.

Довкола сумнозвісної реформи системи охорони здоров’я склався абсурдний парадокс. Почати лише з того, що орган виконавчої влади самостійно розробив проект закону, який потім сам же буде виконувати, за імплементацією якого стежити. Нонсенс. Ну який корупціонер напише такий закон, який поставить його у невигідне становище? Хіба можна в такий спосіб побороти хабарництво в медичних закладах, як то проголошували очільники МОЗ?

Більше того, видається, що Міністерство хоче взагалі узурпувати право бути долученим до процесу реформи та не допустити нікого зайвого. Згадати хоча б той спротив та обурення, які так емоційно виказувала Уляна Супрун щодо поправок до міністерського законопроекту № 6327 «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів» зі сторони профільного комітету. Здавалося б, що могло бути простіше; депутати просто робили свою роботу. Але вони наразилися на необґрунтовану критику очільницею МОЗ та здобули титул «ворога реформи».

Але якщо спробувати глянути на ці події відсторонено, з позиції зовнішнього спостерігача, побачимо наступне: Верховна Рада України, найголовніший орган легіслатури, взагалі не підтримала урядову ініціативу. У цьому випадку промовистими є цифри. Так, Народними депутатами було внесено 893 поправки до законопроекту 6327 при його підготовці до другого читання. При тому, що обсяг самого законопроекту складає 24 сторінки, порівняльна таблиця до нього займає аж 367 сторінок. Як вдало зазначено у висновку Головного юридичного управління, він створює більше правових неточностей та колізій, ніж було до того. Але ж МОЗ, як папуга, продовжує торочити, що тільки він знає, як краще для української медицини.

Те, за чим ми маємо змогу спостерігати, жахає. Адже мова йде про здоров’я мільйонів українців. Але замість того, щоб створити робочу групу та взяти до уваги думку опонентів (а раптом вони підкажуть щось дієве), проконсультуватися з громадськістю та провести низку наукових заходів, керівництво МОЗ ховається у свій панцир та звинувачує весь світ у тотальній та безпросвітній «зраді».