Крим: до і після

Ті, хто радісно махав аквафрешем та кричав як він любить “Рассею” тепер риються на смітниках та продають сигарети поштучно!

Як влучно пишуть журналісти 24 каналу:

3 роки назад в Криму пройшов ніким у світі невизнаний референдум, на якому Росія акуратно анексувала собі півострів під соусом демократії та волі народу.

Перші місяці, звісно ж, росіян типу "кримнаш" переслідувала ейфорія, яка заважала бачити усі правові чи фінансові наслідки подібного рішення. І якщо до правових деталей більшості немає ніякого діла, то от над економічними проблемами рано чи пізно доведеться задуматись.

Дехто одразу заявляв, що Крим стане валізою без ручки, предметом гордощів, який тільки заважатиме в практичному плані. Пропаганда не зможе вічно тамувати фізичний голод. Але людство вже бачило й не такі приклади ігнорування практичних проблем.

Якщо пройтись вулицями кримських міст, то далеко й не всі згадають, що саме сталося 3 роки назад. Та й коштів на святкування виділили цьогоріч куди менше. Проте завжди лишається відсоток населення, яких все влаштовує навіть в такому напівпритомному стані.

На думку російського політолога Івана Шмельова, ставлення росіян до Криму, насправді, не дуже змінилось. Можливо, стало навіть ще кращим. Що це значить? Як варіант: люди вважають, що просто не варто обурюватись вголос, аби не постраждати від своїх слів. Або вони просто вже звикли сприймати Крим як частину Росії, а певні злидні вже давно стали звичною, нормальною частиною буденщини, яка й не має мінятися зовсім. За словами політолога, не всі росіяни й до 2014 року знали, що Крим не входить в РФ.

По суті, населення не задумувалось над цим серйозно: це сприймалось як ще одне шоу, парад, подія, свято, яке зайвий раз щось доводить всьому світу, але що саме конкретно доводить і як – не цілком зрозуміло з раціональної точки зору. Це не було актом анексії, це лише юридичне затвердження того, що й так всім було відомо, мовляв, Крим – це Росія, що вилилось в цю пресловуту сентенцію "кримнаш".

Але, додає Шмельов, справді найвірогідніша емоція росіян до Криму – це байдужість. Людям все менше хочеться говорити про проблеми, які їх прямо не зачіпають, а починають бачити і відчувати все зростаючий надмір проблем довкола самих себе. (24tv.uayak_rosiyani_stavlyatsya_do_krimu_pislya_3_rokiv_okupatsiyi_

bayduzhist_gordoshhi_ta_zabuttya_n794971)
Проте, таке необдумане рішення в результаті псевдорефеферендуму найважчі наслідки принесло не росіянам, а жителям самого півострова. Бо труднощі осідають їх з усіх сторін. Чимало кримчан вже зіткнулись із правовими  проблемами: в декого відбирають майно, дехто не може отримати спадщину. Люди в розпачі і не знають, що робити. Десятки разів збиралися на мітинги і масові, і поодиночні. Проте, “справедлива демократична” влада РФ не дозволяє проводити подібного типу заходи. Саме через це людей заарештовують, бʼють та погрожують.
Що тут вже казати про економічні проблеми? Люди не живуть, а виживають. Не всі можуть собі дозволити купити фруктів на ринку, не те щоб кудись поїхати на відпочинок. Бідні пенсіонери змушені їздити за ліками в районні чи обласні центри, бо аптеки просто закривають...а коштів не вистачає на комунальні послуги та прожиття, а тут ще й їздити треба так далеко ризикуючи почути у відповідь, що “в нас немає потрібних препаратів”. Ті, хто радісно махав аквафрешем та кричав як він любить “Рассею” тепер риються на смітниках та продають сигарети поштучно!
І це ми ще не говорили про кримських татар! Вони то хоч відразу усвідомлювали наслідки “референдуму”. Але це врятувало їх від репресій путінського режиму.
Одним словом, різниця за ці 3 роки дуже велика. І, як на мене, її відчув кожен кримчанин.
P.S. тут можна візуально переконатися у вищесказаному:
www.youtube.com/watch?v=8JOqvmW2E70